Жак Кюрі

Жак Кюрі
фр. Jacques Curie
Народився	28 жовтня 1855(1855-10-28)[1][2]  Париж[1][3][…]
Помер	19 лютого 1941(1941-02-19)[1][5] (85 років)  Монпельє[1]
Поховання	Франція
Країна	Франція[6][7][8]
Діяльність	фізик, хімік, мінералог, науковець, викладач університету, керівник
Alma mater	Університет Монпельє
Галузь	фізика[9], мінералогія[9], п’єзоефект[9] і хімічна речовина[9]
Заклад	Університет Монпельє
Науковий ступінь	професор
Батько	Ежен Кюріd
Мати	Софі-Клер Депуїd
Брати, сестри	П'єр Кюрі
Діти	Моріс Кюріd
Родичі	Ірен Жоліо-Кюрі, Ев Кюрі і Марія Склодовська-Кюрі
Нагороди

Жак Кюрі́́ (фр. Jacques Curie; 29 жовтня 1856 — 19 лютого 1941) — французький фізик; у 1880—1881 роках разом із братом відкрив п'єзоелектрику.

Досліджував кристали в мінералогічній лабораторії Сорбонни. 1880 року разом із П'єром Кюрі виявили п'єзоелектричний ефект — утворення електричних зарядів під дією тиску в кристалах цукру, турмаліну, кварцу, топазу і сегнетової солі^[10]. 1881 року вони відкрили протилежний ефект — деформацію кристалів-п'єзоелектриків під дією електричного поля. Це дозволило використовувати кварц як перетворювач електричних коливань у звукові. Технічні розробки п'єзоелектрики призвели до створення малогабаритних випромінювачів та приймачів ультразвуку.

В 1883 Жак Кюрі переїхав до Монпельє і займався мінералогією в університеті.

Помер 19 лютого 1941 року.

• Кюри // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)