Жан-Ів Даніель-Лесюр

Жан-Ів Даніель-Лесюр
фр. Jean-Yves Daniel-Lesur
Основна інформація
Дата народження19 листопада 1908(1908-11-19)[1][2][…]
Місце народженняXVI округ Парижа, Париж
Дата смерті2 липня 2002(2002-07-02)[1][2][…] (93 роки)
Місце смертіПюто
ПохованняЦвинтар Пассі
Громадянство Франція
Професіїкомпозитор, органіст, хореограф, музичний педагог
ОсвітаПаризька вища національна консерваторія музики й танцю
ВчителіШарль Турнемір
Інструментиорган[d] і орган
Жанриопера
ЧленствоJeune Franced, Королівська академія наук, письменства та витончених мистецтв Бельгії і Академія красних мистецтв Франції (7 лютого 2002)[4]
Нагороди
Командор ордена Мистецтв і літератури

Жан-Ів Даніель-Лесюр, відомий як Даніель-Лесюр (фр. Jean-Yves Daniel-Lesur; 19 листопада 1908, Париж — 2 липня 2002, там само) — французький композитор, музикант-органіст.

Біографія

Народився в музичній сім'ї. Його мати, Аліса Лесюр, була композиторкою.

Навчався в Паризькій консерваторії у Жоржа Коссада і Жана Галлона, по класу органа — у Шарля Турнеміра.

У 1927—1937 роках працював церковним органістом в Парижі.

У 1935 році став професором контрапункту в «Схолі канторум», а в 1957—1962 рр був її директором.

У 1936 році разом з Андре Жоліве, Олів'є Мессіаном і Івом Бодріє був одним із засновників групи композиторів «Молода Франція» (La Jeune France), які намагалися відновити більш людяну і менш абстрактну форму музичної композиції. La Jeune France стала розвитком більш раннього проєкту — товариства камерної музики La Spirale, створеного ними ж в попередньому році.

З 1962 року — музичний консультант програм французького телебачення.

З 1971 по 1973 рік — директор Паризької національної опери.

Творчість

Як композитор поєднує експресивність музичної мови з ясністю і витонченістю стилю. Видав у Парижі каталог власних творів з передмовою (1958).

Вибрані музичні твори

  • опера — Андреа дель Сарто (по А. Мюссе, 1968);
  • балет — Бал долі (фр. Le bal du destin, спільно. з А. Жоліве, 1956, Ніцца);
  • кантата — Благовіщення (L'annonciation, для читця, змішаного хору і камерного оркестру, 1952);
  • для оркестру — Симфонія танців (Symphonie de danses, 1958), Святкова увертюра (Ouverture pour un festival, 1951), річеркар (1939);
  • для камерного оркестру — сюїта Зірка Севільї (по Лопе де Вега, 1941), пастораль (1938);
  • для фортеп'яно з оркестром — Камерний концерт (Concerto da camera, 1953), пасакалія (1937), варіації (1943);
  • камерно-інструментальні ансамблі — секстет для флейти, гобоя, клавесина і струн, тріо (1948),
  • сюїти — Середньовічна сюїта (Suite medievale, для флейти, арфи і струн тріо, 1945);
  • для фортеп'яно — п'єси, етюди;
  • для органу — п'єси;
  • хори — Пісня колон (Cantique des colonnes, з оркестром., 1957), Святкова меса (Messe du jubilé, з органом і Об. орк., 1960), 10 народних пісень (10 Chansons populaires, a cappella), Французькі пісні (Chansons françaises, a cappella, 1942), Пісня пісень (Cantique des cantiques, a cappella, 1953) й ін.

Примітки

  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118779702 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
  3. ↑ а б Roglo — 1997. — 10000000 екз.
  4. ↑ Академія красних мистецтв Франції // New International Encyclopedia — Dodd, Mead & Co., 1902.

Посилання