Жникруп Оксана Леонтіївна
Жникруп Оксана Леонтіївна | ||||
---|---|---|---|---|
Народження | 31 січня 1931[1] Чита, РСФРР, СРСР[1] | |||
Смерть | 13 січня 1993[1] (61 рік) | |||
Київ, Україна[1] | ||||
Країна | СРСР Україна | |||
Навчання | Одеське художнє училище | |||
Діяльність | скульпторка, керамістка | |||
Вчитель | Кіпніс Мирон Рафаїлович | |||
Працівник | Баранівський порцеляновий завод і Київський експериментальний кераміко-художній завод | |||
Член | Спілка радянських художників України | |||
У шлюбі з | Щербина Владислав Іванович | |||
| ||||
Оксана Леонтіївна Жникру́п (нар. 31 січня 1931, Чита — пом. 13 січня 1993, Київ) — українська скульпторка-фарфористка, член Спілки радянських художників України з 1966 року. Дружина скульптора Владислава Щербини, мати скульпторки Леонтіни Лозової.
Життєпис
Народилася 31 січня 1931 року в місті Читі (нині Росія). Упродовж 1947—1952 років навчалася на скульптурному відділенні Одеського художнього училища, була ученицею Мирона Кіпніса.
Протягом 1952—1954 років працювала на Баранівському фарфоровому заводі; у 1954—1986 роках — на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі.
Жила в Києві, в будинку на провулку Філатова, № 3/1, квартира № 47. Померла у Києві 13 січня 1993 року.
Творчість
Працювала в галузі декоративної скульптури. Серед робіт:
- «Попелюшка» (1952);
- «Царівна-Лебідь» (1953);
- «Танець із віялом» (1953);
- «Індійський танець» (1954);
- «Іспанський танець» (1954);
- «Корейський танець» (1954);
- «Царівна-Лебідь з шулікою» (1956);
- «Індіанка» (1956);
- «Чоловічок з нігтик» (1956);
- «Свято жнив» (1957, у співавторстві з Григорієм Молдаваном);
- «Снігуронька» (1959);
- «Крихітка-хаврошечка» (1960);
- «Матрьошка» (1960);
- «Любить — не любить» (1960);
- «Дебют» (1963);
- «Берізка» (1963);
- «Купальниця» (1963);
- «Ярославна» (1964);
- «Па-де-де» (1964);
- «Біля води» (1964);
- «Сумна» (1964);
- «Барині-сударині» (1965);
- «Назар Стодоля» (1965);
- «Балерини» (1965);
- «Українська карусель» (1965);
- «Червоноармієць з дитиною» (1966);
- серія «Цирк» (1967);
- «Ординарець» (1967);
- «Біля самовара» (1968);
- «Холодно» (1968);
- «Делегатка» (1969);
- «Хімік» (1969);
- «Лікар» (1969);
- «Учителька» (1969);
- «Вишивальниця» (1971);
- «Рушничок» (1971);
- «Лікнеп» (1972);
- «Кармен» (1974);
- «Барабанщик» (1977);
- «Ранок» (1980);
- «Пастушка і трубочист» (1982);
- серія «Пані добродійка» (1986).
Брала участь у республіканських виставках з 1960 року, всесоюзних та зарубіжних — з 1959 року. Її роботи експонувалися в Угорщині, Польщі, Франції і Ефіопії у 1960 році, Сирії у 1962 році, Німецькій Демократичній Республіці у 1963 році, Греції, США і Югославії у 1964 році та на Всесвітній виставці у Монреалі у 1967 році.
Окремі вироби скульпторки зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві.
«Лєночка»
У травні 2017 року біля Рокфеллер Центру в Нью-Йорку виставлялася надувна скульптура Джеффа Кунса — «Балерина, що сидить». Дуже швидко виявилося, що це копія порцелянової роботи 1974 року Оксани Жникруп[2]. Назва роботи в Оксани Жникруп — «Балерина Лєночка на пуфику». На «запозиченні» цього твору Джефф Кунс вже заробив чималу суму (в 2015 році дерев'яна версія «Балерини» була продана на торгах Phillips в Лондоні за 93 тисяч 750 фунтів стерлінгів. Ще одна дерев'яна копія пішла з молотка на Sotheby's за 52 500 тисяч фунтів.
Примітки
- ↑ а б в г різні автори Енциклопедія сучасної України — Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — ISBN 966-02-2075-8
- ↑ У «Балерині, що сидить» Кунса помітили плагіат української фарфористки Жникруп. Українська правда _Життя. Архів оригіналу за 3 червня 2017. Процитовано 25 травня 2017.
Література
- Щербак В. Сучасний український фарфор.// Українське мистецтвознавство. Республіканський міжвідомчий збірник. — К.: Наукова думка, 1968. — вип.2. — С. 135—146;
- Жникруп Оксана Леонтіївна // Українські радянські художники : довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 158.;
- Жникруп Оксана Леонтіївна // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 84.;
- Жникруп, Оксана Леонтьевна // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь в 6-ти томах. Том 4, книга 1. Моска. Искусство. 1983, С.129 (рос.);
- Л. С. Білоус. Жникруп Оксана Леонтіївна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2009. — Т. 9 : Е — Ж. — 711 с. — ISBN 978-966-02-5720-7.
- Школьна О. В. Київський художній фарфор ХХ століття. — К.: День печати, 2011;
- Корусь О. Твори київської скульпторки-фарфористки Оксани Жникруп у колекції Національного музею українського народного декоративного мистецтва. Науковий вісник Національного музею історії України, (3), 443—449. [Архівовано 11 грудня 2021 у Wayback Machine.]
|