Західна Ся

夏 Ся
1038 – 1227
Західна Ся у 1142 році
Столиця	Сінцін, Хара-Хото
Форма правління	Монархія
Імператор
- 1038–1048	Імператор Цзінцзун
- 1226–1227	Імператор Моді
Історія
- Засновано	1038
- скорена монголами	1227
Населення
- в часи розквіту	3 000 000 осіб
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Західна Ся

Сі Ся — (кит. 西夏, Xī Xià, «Західна Ся»; 1038–1227) — держава, утворена наприкінці Х ст. тибето-бірманськими племенами мінья (тангути) на території сучасних китайських провінцій Ганьсу і західної частини Шеньсі. Відома також як Тангутська імперія. Завойована Ордою і включена до складу царства Ординського. Саме під час цього походу помер Чингізхан, власною смертю. Контролювала східний відрізок Великого Шовкового шляху.

Тангути були підданими Сунської імперії до повстання 982 року, яке змусило китайських імператорів до 1006 року фактично визнати незалежність тангутів. Розквіт тангутської імперії припав на правління Лі Юаньхао (1032–1048), який дав своїй державі ім'я стародавнього хунського царства Ся (буквально Сі Ся — «Західне Ся», на захід від історичних земель хунну), прийняв титул імператора та спробував поширити свою владу на весь Китай. У 1044 році сунські правителі погодилися виплачувати йому данину в обмін на припинення набігів.

Протягом двохсот наступних років правителі Західного Ся періодично вступали в боротьбу з киданьскою династією Ляо і чжурчженьською імперією Цзінь. Їх система управління була вибудувана за сунським зразком, проте буддизм був зведений в ранг державної релігії. Була прийнята самобутня система тангутського письма, яку розробив придворний каліграф Єлі́ Женьжун за сприяння та під наглядом імператора Цзінцзуна.

У 1227 держава тангутів впала під ударами Чингісхана.

Вани мінья (танґутів):

Тангутські царі Лі Цзіцянь та Лі Демін поховані у мавзолеях, розташованих на території Імператорських гробниць Західної Ся. Там же знайшли спочинок і сім імператорів Сі Ся: Лі Юаньхао, Лі Лянцзо, Лі Бінчан, Лі Ґаньчунь, Лі Женьсяо, Лі Чунью та Лі Аньцюань, а також члени їх родин і видатні особи.

Дожидаючи бог покаяння християнського, повернув їх назад на землю східну, і пустошили вони землю Тангутську, і на інші країни ходили. Тоді ж і Чингіз, хан їх, тангутами убитий був, а їх, тангутів, обманувши, татари потім лукавством погубили. І інші землі вони війнами, а найпаче хитрістю погубили.

Початок дослідженню їх культури, писемності і мови поклала знахідка П. К. Козловим великої бібліотеки тангутських текстів на розкопках мертвого міста Хара-Хото в 1909 році^[1].

Ghost Blows Out the Light

• Галицько-Волинський Літопис. Іпатіївський список [Архівовано 6 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
• Галицько-Волинський Літопис. Іпатіївський список [Архівовано 16 травня 2013 у Wayback Machine.]
• Галицько-Волинський Літопис. Острозький (Хлєбниковський) список [Архівовано 8 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
• Галицько-Волинський Літопис. Переклад Л.Махновця [Архівовано 16 травня 2013 у Wayback Machine.]
• (кит.) 李蔚 著：《簡明西夏史》，人民出版社，ISBN 978-7-01-002437-0 (Назва укр. Лі Вей «Коротка історія Західної Ся, Народний видавничий дім»)
• (кит.) Нова історія династії Тан^[zh], Розд. 221, Частина 1
• (кит.) Нова історія династії Тан. Довідник [Архівовано 8 серпня 2020 у Wayback Machine.]