Зимитиці (селище)

Зимитиці Координати 59°32′58″ пн. ш. 29°07′02″ сх. д. / 59.549444444444° пн. ш. 29.117222222222° сх. д. / 59.549444444444; 29.117222222222 Країна  Росія[1]  Росія[1]  Адмінодиниця Zimititskoye rural settlementd[1]  Дата заснування 1884  Населення 28 осіб (1862)[2], 28 осіб (1885), 572 осіб (1926), 414 осіб (1939), 102 осіб (1952), 207 осіб (1960), 237 осіб (1961), 222 осіб (1962), 285 осіб (1963), 295 осіб (1965), 257 осіб (1966), 257 осіб (1967), 268 осіб (1968), 270 осіб (1969), 321 осіб (1970), 328 осіб (1971), 548 осіб (1972), 779 осіб (1973), 703 осіб (1974), 838 осіб (1975), 1256 осіб (1990), 1400 осіб (1997), 1401 осіб (2002)[3], 1446 осіб (2007)[4], 1346 осіб (2010)[5], 1350 осіб (2013)[6], 1370 осіб (2017)[7]  Телефонний код 81373  Поштовий індекс 188425  Зимитиці Зимитиці (Росія)  Зимитиці у Вікісховищі

Зіміті́ци  — селище в Волосовському муніципальному районі Ленінградської області, адміністративний центр Зімітіцького сільсікого поселення. Селище розташоване в північній частині району за 24 км на північний захід від Волосово. В Зімітіцах є як багатоповерхові будинки, так і приватний сектор.

Селище засноване в 1884 році, коли в ці місця прибула велика група естонських переселенців. Естонці походили з волості Колга кіхельконда Куусалу Ревельського повіту Естляндської губернії. Переселенці купили у місцевого поміщика генерал-майора фон Блока 3 тисячі десятин землі за 50 тис. рублів, і заснували на придбаній землі два селища — Зімітіци та Голятіци. Таким чином, окрім старовинного села Зімітіци (вперше згадується в 1500 році), з'явилось і однойменне селище (так же й було і в Голятіцах). Тільки невелика частина естонців оселилась в селі Зімітіци, і остання включно до радянських часів залишалась естонською по національному складу. Таким чином, сформувалась одна з найбільших в Санкт-Петербургській губернії естонських колоній. За даними Ю.Меомуттеля, до кінця XIX ст. в колонії (тобто не тільки в Зімітіцах, але і в Голятіцах) нараховувалось 74 сім'ї естонських поселенців. До 1918, за даними А. Ниголя, сімей було 80, у них проживало 660 естонців.

За даними перепису 1926 року в Зімітіцах було 154 двори з населенням 572 чол., у тому числі естонців — 151 двір 561 чол.(98 %), росіян — 2 двори, 8 чол., фінів — 1 дв., 3 чол. Наявність такого чисельного естонського населення стало передумовою надання в кінці 20-х рр. Зімітіцкій сільраді статусу національного естонського. Національна сільрада проіснувала до 1939, коли вона була скасована поруч з іншими аналогічними адміністративно-територіальними одиницями Ленінградської області (рішення Леноблвиконкому від 14.04.1939). Зімітіци ввійшли в склад Ільєшської сільради. До того часу населення селища також відчутно зменшилось — за даними перепису 1939 р. в селищі проживало тільки 414 чол.

Селище значно постраждало під час Німецько-радянської війни, його населення навіть до 1952 р. становило всього 102 чол. Дальша динаміка чисельності населення виглядала так (на 1 січня):

• 1960 — 207 чол.
• 1961 — 237
• 1962 — 222
• 1963 — 285
• 1966 — 257
• 1967 — 257
• 1968 — 268
• 1969 — 270
• 1970 — 321
• 1971 — 328
• 1972 — 548
• 1973 — 779
• 1974 — 703
• 1975 — 838
• 1997 — 1400
• 2002 — 1420 (поточний облік)
• 2002 — 1401 (перепис 07.10.2002)
• 2007 — 1446

Таким чином, стрімкий ріст населення селища починається на межі 1960-х і 1970-х рр.

Селище розташоване на автодорозі М11(E20)«Нарва». Здійснюється автобусне сполучення по приміським маршрутам

• № 69 Кінгісепп — Бегуніци
• № 69А Кінгісепп — Зімітіци
• № 487 Санкт-Петербург — Зімітіци
• Розклад руху автобусів і потягів по трасі Санкт-Петербург - Зімітіци -Івангород [Архівовано 11 липня 2009 у Wayback Machine.]

За 15,8 км на південь від селища знаходиться пункт зупинки Овінцево залізниці Мга — Івангород, по якій здійснюється приміське сполучення.

За 1,5 км на південний схід від селища знаходиться село Зімітіци.