Йосіас фон Геерінген

Йосіас фон Геерінген
Народився	9 березня 1850(1850-03-09)[1]  Кассель, Гессен, Німеччина[1]
Помер	9 жовтня 1926(1926-10-09)[1] (76 років)  Шарлоттенбург, Charlottenburg boroughd, Берлін, Вільна держава Пруссія
Поховання	Інваліденфрідгоф
Країна	Німеччина
Діяльність	політик, офіцер
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна
Військове звання	генерал-полковник
Нагороди	Grand Cross of the Military Merit Order (Bavaria)d почесний громадянин Касселяd (1914)
Медіафайли у Вікісховищі

Йосіас фон Геерінген (нім. Josias von Heeringen; 9 березня 1850, Кассель — 9 жовтня 1926, Берлін) — німецький воєначальник Першої світової війни, генерал-полковник (1914).

Народився в аристократичній родині у курфюстві Гессен, син обергофмаршала і театрального режисера Йосіаса фон Геерінгена^[2]. Молодший брат Август фон Геерінген (1855—1927) дослужився до адмірала німецького військово-морського флоту.

Військову службу розпочав у 1867 році у рядах 80-го фузилерного полку, із 1868 року — лейтенант прусської армії. Учасник франко-прусської війни 1870—1871 років, за участь в боях був нагороджений Залізним хрестом 2-го класу. Із 1874 року — полковий ад'ютант, із 1876 року — ад'ютант 62-ї піхотної бригади. Із 1879 по 1886 рік служив у Генеральному штабі, у 1887—1890 роках служив у Військовому міністерстві. Із 1892 року — начальник відділу Генерального штабу. Із 1895 року — командир 117-го піхотного полку.

Із 1898 року — генерал-майор, начальника Військово-адміністративного департаменту Військового міністерства. Із 1901 року — генерал-лейтенант. У 1903—1906 роках — командир 22-ї піхотної дивізії. Із 1906 року — генерал від інфантерії. У 1906—1909 роках — командир 2-го армійського корпусу.

Із 19 серпня 1909 року — військовий міністр Німеччини^[3]. На посаді військового міністра виступав проти збільшення чисельності особового складу німецької армії. Конфліктував з начальником Генерального штабу генералом Мольтке-молодшим. Через чвари з Генштабом 4 липня 1913 року звільнений з посади військового міністра і призначений начальником 2-ї армійської інспекції^[3]. Із 27 січня 1914 року — генерал-полковник.

Із 2 серпня 1914 року — командувач 7-ї німецької армії, яка діяла в Ельзасі. На чолі армії завдав французам поразки у битві при Мюльгаузені. Під час битви на Марні основні сили 7-ї армії були перекинуті в район Лаона. Залишаючись на посаді командувача 7-ї армії восени 1914 року командував центральною групою німецьких військ в районі Реймса. 28 травня 1915 року нагороджений орденом Pour le Merite^[4].

Із 22 серпня 1916 року — командувач Вищого командування берегової оборони. 24 листопада 1918 року вийшов у відставку.

У післявоєнний час був президентом Імперського військового союзу «Кіффхойзер». Жив у Берліні, де й помер і був похований.

• Орден Pour le Merite (Пруссія)
• Орден Чорного орла з ланцюгом (Пруссія)
• Залізний хрест 2-го класу (Пруссія)
• Орден Церінгенського лева (Баден)
• Королівський угорський орден Святого Стефана (Австро-Угорщина)
• Орден Леопольда I (Бельгія)
• Почесний громадянин міста Кассель

• Thilo Vogelsang: Heeringen, Josias Oskar Otto von. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 8, Duncker & Humblot, Berlin 1969, ISBN 3-428-00189-3, S. 196 f.
• The Times History of the War". The Times. Vol. I. London. 1914—1921. OCLC 642276.
• Koenig, E. F. (1933). Battle of Morhange–Sarrebourg, 20 August 1914 (PDF) (Report). CGSS Student Papers, 1930—1936. Fort Leavenworth, KS: The Command and General Staff School. OCLC 462117869.