КОПЕІ

КОПЕІ

Copei
Країна Венесуела Редагувати інформацію у Вікіданих
Голова партіїРоберто Енрікес
Ген. секретарJuan Carlos Alvaradod[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗасновникРафаель Кальдера Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата заснування13 січня 1946
Штаб-квартираКаракас, Венесуела
Ідеологіясоціальний консерватизм
християнська демократія
економічний лібералізм
Позиціявід центристської[2] до правоцентристської[3]
Членство в міжнародних організаціяхЦентристський демократичний інтернаціонал
Офіційний колір (кольори)     темно-зелений (звичайний)
     лаймовий
Офіційний сайтcopei.org.ve

КОПЕІ (ісп. Comité de Organización Política Electoral Independiente Незалежний політичний виборчий організаційний комітет, COPEI, також згадується як Соціал-християнська партія (ісп. Partido Socialcristiano) або Зелена партія (іспанська Partido Verde)) — християнсько-демократична[4] політична партія у Венесуелі. Заснована 13 січня 1946 року Рафаелем Кальдерою, який пізніше став президентом країни[5]. КОПЕІ, спільно з Демократичною дією, була панівною партією у Венесуелі з 1958 до 1998 року.

Президенти Венесуели — представники КОПЕІ

Президент Термін на посаді Форма обрання Фах
Рафаель Кальдера 1969-1974
1994-1999
Прямі вибори Юрист
Луїс Еррера Кампінс 1979-1984 Прямі вибори Юрист

Примітки

  1. https://copei.org.ve/dpn/
  2. Salojärvi, Virpi (2016). The Media in the Core of Political Conflict: Venezuela During the Last Years of Hugo Chávez's Presidency (PDF). с. 30. ISBN 978-951-51-1092-3. ISSN 2343-2748.
  3. Q&A: Venezuela's referendum. BBC News. 30 листопада 2007.
  4. Mainwaring, Scott; Scully, Timothy, ред. (2003). Christian Democracy in Latin America: Electoral Competition and Regime Conflicts. Stanford, California: Stanford University Press. с. 81. ISBN 0-8047-4598-6.
  5. Crisp, Brian F.; Levine, Daniel H.; Molina, Jose E. (2003), The Rise and Decline of COPEI in Venezuela, Christian Democracy in Latin America: Electoral Competition and Regime Conflicts, Stanford University Press, с. 275, архів оригіналу за 28 лютого 2014, процитовано 3 лютого 2013

Посилання