Какап

Какап Джерам, рибальський човен Селангору.

Какап (індонез. Kakap) — невеличкий вузький річковий або прибережний морський човен, який використовувася для риболовлі в Малайзії, Індонезії та Брунеї[1][2]. Вони також іноді використовувались як допоміжні судна для великих військових кораблів під час піратства та прибережних рейдів[3].

Етимологія

Назва «какап» походить від малайського слова, що означає «шпигун», «розвідник», «дозорний». Таким чином, назва може означати «розвідувальний човен»[4] :578.

Опис

Какап нагадує панджаяву, але менший і легший за неї. Човен мав одну щоглу з середньою довжиною 4 метри з австронезійським вітрилом типу танджа або джонковим вітрилом. Довжина какап Джерам складала близько 4 метрів, при ширині в 2 метри, висоті бортів близько 1 метра та при надводному борті близько 30 см. Човен управлявся екіпажем з 3 осіб[5] :58–59. В той же час великі какапи могли досягати восьми метрів завдовжки і був здатними перевозити екіпаж з 8-10 осіб[6] :183–184[7].

Корпус какап Джерам дощатий і побудований з каркасами, виготовленими з деревини меранті (родина диптерокарпові). Дошки обшивки з'єднувались не за залізними цвяхами, а за допомогою дерев'яних шкантів, які дотаково зміцненювались мотузками з ротанга. Какапи прикрашались різьбленою фігурою на носі та орнаментом на ахтерштевені. Рульовий механізм складався з весла, що кріпилось до міцної стійки на кормі ротанговою мотузкою[8] :351–352.

Використання

На узбережжі Селангору какап використовується як рибальський човен саме під назвою какап Джерам, від назви великого рибальського села в районі Куала-Селангор. Його назву можна інтерпретувати як «Джерамський розвідник».[8] :351–352.

Під час піратської діяльності какап не плаває сам, а входив до супроводження великих військових кораблів типу пенджаджап або ланонг та використовувався як судно-розвідник. Якщо торгові кораблі зустріли цей човен, їх екіпаж розумів, що десь неподалік можуть ховатись великі рейдерські кораблі. У разі нападу какап міг легко пристати до берега, де екіпаж міг сховатись у мангрових заростях або пальмовому лісі, несучи із собою човен. Морські люди (оранг-лаути) Південно-Східної Азії використовують какап, який може містити 20 осіб, які використовуються для піратської діяльності на морі.[6] :183–184[9][10]

Див. також

Примітки

  1. Hussin, Nordin (2007). Trade and Society in the Straits of Melaka: Dutch Melaka and English Penang, 1780-1830. NUS Press. с. 64. ISBN 9789971693541. 
  2. Vogel, Jaap (2016). J.C. Van Leur, 1908-1942: A Short Life History. У Blussé, Leonard; Gaastra, Femme S. (ред.). On the Eighteenth Century as a Category of Asian History: Van Leur in Retrospect. Routledge. ISBN 9781351913720. 
  3. Warren, James Francis (2007). The Sulu Zone, 1768-1898: The Dynamics of External Trade, Slavery, and Ethnicity in the Transformation of a Southeast Asian Maritime State. NUS Press. ISBN 9789971693862. 
  4. Smyth, H. Warington (16 травня 1902). Boats and Boat Building in the Malay Peninsula. Journal of the Society of Arts. 50: 570–588 — через JSTOR. 
  5. United States Office of Strategic Services (1944). Native Craft in Southeast Asia Waters, Part II: Sumatra, Malaya, and Adjacent Islands. Office of Strategic Services, Research and Analysis Branch.  Ця стаття містить текст з джерела, що зараз в суспільному надбанні.
  6. а б John, Horace Stebbing Roscoe St. (1853). The Indian Archipelago: Its History and Present State, Volume 2. London: Longman, Brown, Green, and Longmans. 
  7. Zainun, Nazarudin (2015). Antropologi Dan Sejarah Dalam Kearifan Tempatan. Penerbit USM. ISBN 9789838619325. 
  8. а б Smyth, H. Warrington (1906). Mast and Sail in Europe and Asia. John Murray. 
  9. Mohamed Zen (2002). Orang Laut: Studi Etnopedagogi. Bandung: Penerbit Yayasan Bahari Nusantara
  10. Balfour, Edward (1885). The Cyclopædia of India and of Eastern and Southern Asia: Commercial, Industrial and Scientific, Products of the Mineral, Vegetable, and Animal Kingdoms, Useful Arts and Manufactures, Volume 1. B. Quaritch. с. 399.