Карен Уленбек

Карен Уленбек
Karen Uhlenbeck
Карен Уленбек, 1982 р.
Карен Уленбек, 1982 р.
Карен Уленбек, 1982 р.
Ім'я при народженніангл. Karen Keskulla Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася24 серпня 1942(1942-08-24) (82 роки)
Клівленд, Огайо, США
Місце проживанняСША
Країна США Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьамериканка
Діяльністьвикладачка університету, математикиня Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materБрандейський університет
Мічиганський університет
Галузьматематика
ЗакладТехаський університет
Чиказький університет
Іллінойський університет в Чикаго
Іллінойський університет в Урбана-Шампейн
Науковий ступіньдоктор філософії
Науковий керівникRichard Palaisd[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Аспіранти, докторантиCaio José Colletti Negreirosd[1]
Robert B. Lockhartd[1]
Bonita Hart Driscolld[1]
Steven Sedlacekd[1]
James Wade McDonaldd[1]
Steven Benjamin Bradlowd[1]
Johan Råded[1]
Brendan Sean Guilfoyled[1]
Georgios Daskalopoulosd[1]
Fergus Rae O'Dead[1]
Mark Haskinsd[1]
Louis Craned[1]
Andre Luís Godinho Mandolesid[1]
Antonella Marinid[1]
Jonathan Adam Poritzd[1]
Alexander Goncalvesd[1]
Michael Sebastian Gagliardod[1]
Andrea Nicole Youngd[1]
Magdalena Czubakd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоАмериканське математичне товариство[3][4][5]
Національна академія наук США[6]
Американська академія мистецтв і наук[7]
Асоціація жінок у математиці[8] Редагувати інформацію у Вікіданих
Відома завдяки:варіаційне числення
мінімальна поверхня
поля Янга-Міллса
У шлюбі зOlke C. Uhlenbeckd[9] Редагувати інформацію у Вікіданих
РодичіДжордж Юджин Уленбек Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

стипендія МакАртура (1983)

 Національна наукова медаль США

член Американського математичного товаристваd (2013)

Член Американської академії мистецтв і наук (1985)

Абелівська премія (21 травня 2019)

Грант Ґуґґенгайма (2001)

Нетерівська лекція (1988)

почесний доктор Гарвардського університетуd (2007)

почесний доктор Принстонського університетуd (2012)

почесний доктор[d] (2000)

почесний доктор Університету штату Огайоd (2001)

Steele Prize for Seminal Contribution to Researchd (2007)

Fellow of the Association for Women in Mathematicsd (2020)

Steele Prize for Lifetime Achievementd (2020)

CMNS: Карен Уленбек у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Карен Кескалла, у шлюбі Кескалла Уленбек[10] (англ. Karen Keskulla Uhlenbeck)— американська професорка-математик, яка працює над рівняннями з частковими похідними, варіаційним численням, геометричним аналізом і диференціальною геометрією. 2019 року стала першою жінкою, яка здобула премію Абеля.

Член Національної академії наук США (1986)[11], відзначена Національною науковою медаллю США (2000), а також Премією Лероя П. Стіла за плідний внесок у дослідження (2007).

Біографія

Карен Кескалла народилась у Клівленді (Огайо) в 1942 році першою дитиною в родині. Її батько Арнольд Кескалла був інженером, а мати Каролін Вінделер Кескалла — шкільною вчителькою і художницею[12][13].

У 1960 році Карен отримала від Мічиганського університету стипендію для відмінників і поступила на фізичний факультет. У процесі навчання, однак, з'ясувалося, що їй більше подобається математика, а з лабораторною роботою вона справляється погано, і вона перейшла на математичне відділення. Ступінь бакалавра отримала в 1964.

У 1965 одружилася з біофізиком Олке Уленбеком — сина відомого фізика Джорджа Уленбека. Спочатку не планувала продовжувати навчання, отримавши стипендії від Національного наукового фонду і Фонду Вудро Вільсона, у результаті вступила на другу ступінь у Курантовський інститут у Нью-Йорку, а після одруження перевелася в Брандейський університет, щоб бути ближче до чоловіка, який навчався в Гарварді. Докторську дисертацію захистила в Брандейс в 1968 році за темою «Варіаційне числення та глобальний аналіз».

У перший рік після закінчення докторату Уленбек викладала за контрактом у Массачусетському технологічному інституті, потім отримала дворічний контракт у Каліфорнійському університеті в Берклі. Після цього їй запропонували постійну ставку в Іллінойському університеті в Урбані-Шампейн. Олке, розуміючи, що нічого кращого його дружині в престижніших вишах не запропонують, погодився піти за нею. Однак, попри це, статус жінок-науковиць у той час був таким невизначеним, що Карен Уленбек багато в чому, як і раніше, сприймалася як дружина професора, а не професор з огляду на власні заслуги. Через кілька років їхній шлюб розпався, після чого науковиця змінила місце роботи, перебравшись до Іллінойського університету у Чикаго[14].

У Чикаго Уленбек вперше змогла співпрацювати з іншою жінкою-математиком, Вірою Плессі. Перехід у Чикаго ознаменував перелом у її науковій кар'єрі. Вона пропрацювала там 7 років, за цей час також встигнувши побувати запрошеною викладачкою в Берклі, Прінстонському Інституті перспективних досліджень та Гарварді. У Прінстоні Уленбек працювала в області диференціальної геометрії, співпрацюючи з Ріком Шоном. 1982 року вона отримала стипендію Мак-Артура, відому як «премія для геніїв», в 1985 році обрана в Американську академію мистецтв і наук[14]. 1986 року, у віці 44 років, стала першою на той момент жінкою-математиком, обраною в Національну академію наук США (до обрання в академію двох наступних жінок пройшло понад 10 років). У резолюції про прийняття Уленбек в академію відзначалися її заслуги в застосуванні передових аналітичних методів у варіаційному численні й нелінійних диференціальних рівняннях у частинних похідних до досліджень математичної структури калібрувальної інваріантності в сучасній фізиці. Її роботи послужили відправною точкою для Кліффорда Таубеса і Саймона Доналдсона — останній за їхній розвиток був у 1986 році нагороджений Філдсівською премією.

З 1987 року Уленбек викладала в Техаському університеті в Остіні, де очолювала кафедру математики й налагодила тісну співпрацю з Нобелівським лауреатом з фізики Стівеном Вайнбергом. 1990 року вона стала другою жінкою в історії, якій було довірено ведення лекції на пленарному засіданні Міжнародного конгресу математиків[14] (після Еммі Нетер, що отримала це право в 1932 році).

У 1991 Уленбек разом з математиками Гербертом Клеменсом і Даном Фрідом стала співзасновницею Park City Mathematics Institute (PCMI). 2000 року її відзначено Національною науковою медаллю США, а у 2007 році — Премією Стіла за епохальний внесок у науку від Американського математичного товариства — цією нагородою було відзначено дві її праці з аналітичних аспектів калібрувальної інваріантності, виданих в 1982 році. З 2008 року Уленбек — почесний член Лондонського математичного товариства[15].

У 2019 Карен Уленбек стала першою жінкою в історії, яка отримала Абелівської премію.

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  2. ↑ Dundas B. I., Skau C. Interview with Abel Laureate Karen Uhlenbeck // Notices Amer. Math. Soc. / F. Morgan — AMS, 2020. — Vol. 67, Iss. 03. — P. 1. — ISSN 0002-9920; 1088-9477 — doi:10.1090/NOTI2049
  3. ↑ https://www.princeton.edu/news/2019/03/19/uhlenbeck-receives-abel-prize-geometric-analysis
  4. ↑ http://www.ams.org/fellows_by_year.cgi?year=2013
  5. ↑ http://www.ams.org/news?news_id=1680
  6. ↑ www.nasonline.org
  7. ↑ https://www.amacad.org/person/karen-keskulla-uhlenbeck
  8. ↑ https://awm-math.org/awards/awm-fellows/2020-awm-fellows/
  9. ↑ http://celebratio.org/Uhlenbeck_K/article/541/
  10. ↑ Паллаб Гош (19 березня 2019). Як за мильні бульки отримати престижну премію. Історія математика Карен Уленбек. BBC. Архів оригіналу за 11 вересня 2019. Процитовано 20.03.2019.
  11. ↑ Karen K. Uhlenbeck [Архівовано 21 березня 2019 у Wayback Machine.](англ.)
  12. ↑ Lee Katterman (6 грудня 1999). Michigan Great Karen K. Uhlenbeck: Pioneer in mathematical analysis—and for women mathematicians. The University Record. Архів оригіналу за 11 червня 2011. Процитовано 20 березня 2019.
  13. ↑ Jim Al-Khalili. A biography of Karen Uhlenbeck. Abel Prize website (англ.). Архів оригіналу за 25 лютого 2020. Процитовано 20 березня 2019.
  14. ↑ а б в Biographies of Women Mathematicians: Karen Uhlenbeck. Agnes Scott College. www.agnesscott.edu. Архів оригіналу за 20 березня 2019. Процитовано 20 березня 2019.
  15. ↑ Karen Keskulla Uhlenbeck. www-history.mcs.st-andrews.ac.uk (Eng) . School of Mathematics and Statistics, University of St Andrews, Scotland (September 2009). Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 20 березня 2019. {cite web}: |first= з пропущеним |last= (довідка)

Бібліографія

Додаткова література