Карл Йосиф

Карл Йосиф
нім. Karl Joseph von Österreich Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився1 лютого 1745(1745-02-01)[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Відень, Габсбурзька монархія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер18 січня 1761(1761-01-18)[1][2] (15 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Відень, Габсбурзька монархія Редагувати інформацію у Вікіданих
·натуральна віспа Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняІмператорський склеп Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьаристократ Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоАкадемія витончених мистецтвd Редагувати інформацію у Вікіданих
РідГабсбурги-Лотаринзькі Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоФранц I Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиМарія Терезія Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриМарія-Антуанетта, Марія Кароліна Австрійська, Марія Христина, Марія Анна, Марія Йозефа Австрійська, Марія Амалія Австрійська, Марія Єлизавета Австрійська, Марія Йоанна Габріела Австрійська, Марія Кароліна Австрійська (1748), Марія Кароліна, Марія Єлизавета, Леопольд II, Фердинанд Австрійський[d], Йосиф II і Максиміліан Франц Австрійський Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Орден Золотого руна

Карл Йосиф (1 лютого 1745 — 18 січня 1761) — австрійський архикнязь (ерцгерцог).

Був коханим сином Марії Терезії. Він ненавидів свого старшого брата, майбутнього цісаря Священної Римської імперії Йосифа II, висміював його за «зарозумілість» і вважав себе більш гідним імперської корони.

Суперництво між братами закінчилося зі смертю Карла Йосифа від натуральної віспи, за два тижні до його 16-го дня народження. Коли його заплакана мати сиділа біля його ліжка, Карл Йосиф сказав їй:

Ви не повинні плакати за мною, люба мамо, якби я далі жив, я би завдав вам багато сліз!

Джерела

  1. а б в Lundy D. R. The Peerage
  2. а б в Dr. Constant v. Wurzbach Habsburg, Karl Joseph (1745–1761) // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt habenWien: 1856. — Vol. 6. — S. 389.