Квінт Фабій Максим (консул 213 року до н. е.)
| Квінт Фабій Максим | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | Quintus Fabius Maximus |
| Народився |
245 до н. е. Стародавній Рим |
| Помер |
205 до н. е. невідомо |
| Громадянство | Римська республіка |
| Місце проживання | Рим |
| Діяльність | політик, військовий діяч |
| Знання мов | латина |
| Суспільний стан | патрицій[1] |
| Посада | консул |
| Термін | 213 рік до н. е. |
| Рід | Фабії |
| Батько | Квінт Фабій Максим Веррукоз |
| Мати | невідомо |
| У шлюбі з | невідомо |
| Діти | Квінт Фабій Максим |
Квінт Фа́бій Макси́м (лат. Quintus Fabius Maximus; 245 до н. е. — 205 до н. е.) — військовий та політичний діяч Римської республіки, консул 213 року до н. е.
Життєпис
Походив з патриціанського роду Фабіїв. Син Квінта Фабія Максима Кунктатора, відомого військовика. Почав військову кар'єру під орудою батька. У 217 році до н. е. брав участь у боях з карфагенянами. Коли сенат відмовився надати гроші для викупу полонених римлян, тоді за наказом батька Квінт Фабій продав особистий маєток Фабієв й викупив полонених. Він намагався вплинути на батька, щоб той більш активно вів військові дії проти Ганнібала, але не мав успіху.
У 216 році до н. е. обраний військовим трибуном. Цього ж року взяв участь у битві при Каннах. Після поразки з частиною війська відступив до міста Канусій. У 215 році до н. е. став курульним еділом, а 214 року до н. е. обраний претором. На чолі двох легіонів вів бойові дії проти карфагенян та їх союзників в Апулії, тут він завоював місто Акуку. У 213 році до н. е. його було обрано консулом разом з Тіберієм Семпронієм Гракхом. Продовжив війну в Апулії, де захопив місто Арпи. Після закінчення терміну каденції Квінт Фабій залишився в Арпах як легат.
У 209 році до н. е. керував перевезенням римських військ з Етрурії до Сицилії. У 208 році до н. е. тимчасово очолив армію в Брутіумі після загибелі консула Марка Клавдія Марцелла. У 207 році до н. е. був легатом у війську консула Марка Лівія Салінатора.
Родина
- син — Квінт Фабій Максим, претор 181 року до н. е.
Джерела
- Friedrich Münzer: Fabius 103). // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft (RE). Band VI,2, Stuttgart 1909, Sp. 1789—1790. (нім.)
- Тит Лівій, Ab urbe condita, 24, 9, 4; 24, 11, 3; 24, 12, 6; 24, 20, 5ff. (лат.)