Кирило (Ковачев)
| Митрополит Кирил | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 26 лютого 1989 — 9 липня 2013 | ||
| Обрання: | 19 лютого 1989 | |
| Інтронізація: | 26 лютого 1989 | |
| Попередник: | Йосиф Босаков | |
| Наступник: | Іоан (Іванов) | |
| ||
| 10 листопада 2012 — 24 лютого 2013 | ||
| Попередник: | Патріарх Максим | |
| Наступник: | Патріарх Неофіт | |
| ||
| 26 червня 1988 — 19 лютого 1989 | ||
| Попередник: | Арсеній Чекандраков | |
| Наступник: | Наум (Димитров) | |
| ||
| 1 червня 1982 — 4 вересня 1986 | ||
| Попередник: | Наум Шотлів | |
| Наступник: | Гавриїл (Динев) | |
| Альма-матер: | Софійська духовна семінарія (1974) 
| |
| Діяльність: | священник
| |
| Ім'я при народженні: | Богомил Петров Ковачев | |
| Народження: | 8 червня 1954 Царев Брод, Болгарія | |
| Смерть: | 9 липня 2013 (59 років) Варна, Болгарія | |
| Священство: | 14 листопада 1976 | |
| Чернецтво: | 21 липня 1972 | |
| Єп. хіротонія: | 26 червня 1988 | |
Митрополит Кирил (в миру Богомил Петров Ковачев, 8 червня 1954 Царьов-Брод, Варненська область — 9 липня 2013, Варна[2]) — єпископ Болгарської православної церкви, митрополит Варненський і Великопреславський.
З 2008 по 2011 роки в період хвороби патріарха Болгарського Максима де-факто виконував обов'язки з управління Болгарською православною церквою. З 10 листопада 2012 року, після смерті патріарха Максима, до інтронізації патрірха Неофіта 24 лютого 2013 року обирався вікарієм патріаршого престолу.
Біографія
Народився 8 червня 1954 року в селі Царев-Брод, Варненський області в Болгарії.
У 1968 році вступив до Софійської духовної семінарії, що розташовувалася в той час в Черепишському монастирі.
21 липня 1972 був пострижений у чернецтво в монастирі святого Афанасія в Златна Левада поблизу Старої Загори.
17 грудня 1972 року в семінарському храмі святого Климента Охридського висвячений тодішнім ректором єпископом Браницьким Герасимом у сан ієродиякона.
Після закінчення семінарії в 1976 році вступив до братії Рильського монастиря і 14 листопада 1976 висвячений у сан ієромонаха.
16 листопада того ж року ієромонах Кирил поїхав на мовну спеціалізацію в Грецію, а з осені 1977 року навчався на Богословському факультеті Афінського університету, який закінчив у 1979 році.
25 грудня 1980 роки після повернення до Болгарії був зведений в сан архімандрита і призначений на посаду протосинкела Сливенської єпархії.
12 липня 1981 року заочно закінчив Софійську духовну академію.
1 червня 1982 року визначено настоятелем Болгарського подвір'я в Москві.
4 вересня 1986 був призначений ігуменом Троянського монастиря.
З 8 грудня 1987 року призначений на посаду секретаря Священного Синоду Болгарської православної церкви.
26 червня 1988 був хіротонізований на єпископа Стобійського.
19 лютого 1989 був обраний митрополитом Варненським і Преславським, а 26 лютого відбувся чин інтронізації.
У 1993—1994 роках тимчасово керував Неврокопською та Доростольською єпархіями.
З 4 липня 1997 року одержав титул «Варненського і Великопреславського»
З травня 2006 року виконував обов'язки патріарха Болгарського під час госпіталізації патріарха Максима. Також, з 14 жовтня 2006 року по 11 лютого 2007 року був тимчасовим керуючим Пловдивською митрополією.
З 1994 року був постійним членом Священного Синоду Болгарської православної церкви.
7 грудня 2011 року подав у Священний Синод Болгарської православної церкви прохання про відставку, мотивуючи свій крок «незадоволеністю діями Священного Синоду» [3]..
10 листопада 2012 (7 голосами з 12) обраний місцеблюстителем патріаршого престолу. Протест цьому рішенню заявив митрополит Пловдівський Микола (Севастіяну), а митрополит Великотирновський Григорій (Стефанов) відкликав свій голос на підтримку митрополита Кирила. [4]
9 липня 2013 року тіло потонулого митрополита було знайдено в морі біля Варни[5]. Припущення, що священнослужитель міг бути убитий[6], не знайшло свого підтвердження, в зв'язку з чим розслідування інциденту було припинено[7].
Робота на КДБ
17 січня 2012 року Державною комісією по розкриттю приналежності громадян до роботи на органи Держбезпеки і армійську розвідку Болгарії в комуністичний період (діяльність комісії отримала схвалення від Синоду Болгарської православної церкви), були оприлюднені дані, що митрополит Кирило з 29 червня 1976 року проходив як секретний співробітник і агент Ковачев (з 1 червня 1986 року як Владислав). Митрополит Кирил працював у Першому головному та Шостому управліннях Державної безпеки як таємний співробітник та агент. Також були знайдені документи, згідно з якими Кирил отримував гроші в обмін на свої доноси[8]. Більше того, Кирил перебував на посаді в легендарному Шостому управлінні державної безпеки, який нав’язував атеїстичний світогляд терором та насильством[9]. У процесі розробки проекту під назвою "Цитадель" митрополит Кирил писав доноси на ченців із Зографського монастиря. Серед звітів Кирила проти своїх православних братів є подібні цитати: «Отець Іоанн — таємна людина. Для нього немає нічого святого, крім грошей. Він не дбає ні про що інше. Якщо він виявляє будь-яке інше почуття, це лише засіб досягнення мети»[10]. Крім грошей, він отримував невеликі подарунки за свою діяльність, наприклад, камеру.[11]
Сам митрополит заперечував інформацію про свою співпрацю зі спецслужбами комуністичної Болгарії, заявляючи: Я завжди був православним християнином, патріотом і вболівальником футбольного клубу ЦСКА[12].
Нагороди
2011 рік — «Золота маска» (театральна премія) за співпрацю з Варненський драматичним театром ім. Стояна Бичварова. [13]
Примітки
- ↑ Kiril of Varna, Bulgarian Orthodox hierarch, found drowned
- ↑ В Болгарии на пляже найдено тело митрополита Кирилла. Архів оригіналу за 5 Березня 2016. Процитовано 23 Листопада 2020.
- ↑ Bulgaria’s Lincoln-Driving Bishop Resigns after Scandal [Архівовано 4 Березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Синод Болгарской Церкви подтвердил легитимность выборов местоблюстителя патриаршего престола
- ↑ Варненският митрополит Кирил е намерен удавен [Архівовано 4 Березня 2016 у Wayback Machine.] (болг.)
- ↑ В Болгарии погиб митрополит Варненский и Великопреславский Кирилл. Полиция предполагает, что это могло быть убийство. НТВ. 9 липня 2013. Архів оригіналу за 20 Вересня 2013. Процитовано 10 липня 2013.
- ↑ Расследование по факту гибели митрополита Варненского Кирилла прекращено. Архів оригіналу за 24 Вересня 2019. Процитовано 23 Листопада 2020.
- ↑ www.petel.bg. Архів оригіналу за 24 Лютого 2019. Процитовано 23 Листопада 2020.
- ↑ www.glasove.com. Архів оригіналу за 8 Березня 2013. Процитовано 23 Листопада 2020.
- ↑ novatv.bg. Архів оригіналу за 20 Січня 2012. Процитовано 29 Березня 2022.
- ↑ novinar.bg[недоступне посилання]
- ↑ Bulgarian Bishop Denies Secret Services Past [Архівовано 1 Липня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Митрополит Варненский Кирилл удостоен театральной премии «Золотая маска»
Посилання
- Даниил Стоянов. Митрополит Варненский Кирилл [Архівовано 14 Лютого 2018 у Wayback Machine.]
- Изявление на Варненския и Великопреславски Епархийски съвет по повод новия автомобил „Линкълн“ на Варненска митрополия [Архівовано 17 Квітня 2012 у Wayback Machine.]
- Бизнес с Божия помощ „Православният SPA център“ [Архівовано 18 Лютого 2007 у Wayback Machine.]
- Изявление на Епархийския съвет на Варненска и Великопреславска митрополия [Архівовано 23 Серпня 2013 у Wayback Machine.] – във връзка със съобщения за ипотекирани имоти на Митрополията
- Варненският митрополит Кирил е намерен мъртъв в морето край града