Клавдія Октавія

Клавдія Октавія
Народилася40[1] або 39[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Рим, Римська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла9 червня 62 Редагувати інформацію у Вікіданих
Вентотене, Вентотене, Провінція Латина, Лаціо, Королівство Італія Редагувати інформацію у Вікіданих
·задуха Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаСтародавній Рим Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьдружини римських імператорів Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовлатина Редагувати інформацію у Вікіданих
Суспільний станпатриція[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
РідДинастія Юліїв-Клавдіїв і Claudii Neronesd Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоКлавдій[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиВалерія Мессаліна[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриКлавдія Антонія, Британнік, Tiberius Claudius Drususd і Claudia Juliad Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зНерон[3][4] Редагувати інформацію у Вікіданих

Клавдія Октавія (40 — 62) — дружина римського імператора Нерона.

Життєпис

Походила з патриціанського роду Клавдіїв. Донька імператора Клавдія та Валерії Мессаліни. У 41 році була заручена із Луцієм Юнієм Сіланом Торкватом, нащадком імператора Октавіана Августа. Втім весілля не відбулося. У 48 році Мессаліна накликала на себе гнів чоловіка і, бажаючи здобути поблажливість, спрямувала до нього Октавію разом з її братом Британіком, щоб благати про пощаду, проте вільновідпущеник Нарцис не допустив їх до принцепса. Клавдій не пом'якшав, й Мессаліну було страчено.

Новою дружиною імператора стала Агріппіна, яка бажала зробити спадкоємцем Клавдія свого сина Луція Доміція Агенобарба від першого шлюбу з консулом Гней Доміцій Агенобарб. Агріппіна розірвала заручини Октавії з Сіланом й домоглася її заручення із своїм сином. У 50 році Луцій Агенобарб був всиновлений Клавдієм і отримав ім'я Нерон, а Октавія віддана в удочеріння в інше сімейство, щоб наречений не був їй братом.

У 53 році Октавія вийшла заміж за Нерона, який у 54 році став наступником Клавдія. Незважаючи на свою бездоганну вірність, Октавія не користувалася любов'ю Нерона, постійними коханками якого були спочатку Акта, потім Поппея Сабіна. У 55 році Нерон розпорядився отруїти Британіка, брата Октавії, побоюючись, що той може стати претендентом на імператорську владу, і Британік помер на очах своєї сестри.

Незабаром Агріппіна втратила вплив на Нерона, й відносини між ними погіршилися. Бажаючи знайти підтримку в інших членів імператорської сім'ї, Агріппіна зблизилася з Октавією, стала виявляти до неї свою прихильність й активно протидіяти спланованому розлученню Нерона з нею. У 59 році Агріппіна була вбита за наказом Нерона. У 62 році Нерон розлучився з Октавією, пославшись на її безпліддя, і одружився зі своєю коханкою Поппеєю Сабіною.

За намовою Поппеї Октавія була звинувачена у перелюбі з рабом Евкером, хоча багато з її рабів навіть під тортурами заявили про невинність своєї пані. Октавія була вислана у Кампанію, де утримувалася там під вартою. Вона була дуже популярна в народі, а її доля викликала співчуття, тому що звинувачення в подружній зраді вважалося наклепницьким. Помилкові чутки, які незабаром поширилися у Римі, про повернення Октавії призвели до всенародного триумфу, який вилився у масові безлади при спробі вігілів його припинити. Стурбований популярністю Октавії, Нерон вдруге звинуватив її в перелюбі, цього разу з префектом Мізенского флоту Анікетом. Октавія була визнана винною в тому, що спокусила Анікета, бажаючи отримати контроль над флотом, та перервала вагітність. Нерон засудив її до заслання на о. Пандатерію, а 7 липня 62 року Октавія була вбита за наказом імператора. Її голову доставили у Рим й передали Поппеї.

Примітки

  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118589326 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ https://books.google.se/books?id=GZwGAQAAIAAJ&q=%22rightly+affiliates+her+to+aelia+paetina%22&dq=%22rightly+affiliates+her+to+aelia+paetina%22&hl=sv&sa=X&ved=2ahUKEwi5hbH_2rr5AhVkiYsKHaKNDq0Q6AF6BAgCEAI
  3. ↑ а б в Любкер Ф. Octavii // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 940–941.
  4. ↑ Любкер Ф. Nero // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 914–915.

Джерела

  • Levick, Barbara, Claudius. Yale University Press, New Haven, 1990.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Клавдія Октавія