Королівський інститут Великої Британії

Королівський інститут Великої Британії
Королівський інститут Великої Британії
Тип	наукове товариство[d]
Засновано	1799
Сфера	наука
Країна	Велика Британія
	51°30′35″ пн. ш. 0°08′33″ зх. д. / 51.5098° пн. ш. 0.1425° зх. д.
	Вебсайт: rigb.org
	<img src="https://maps.wikimedia.org/img/osm-intl,16,51.5098,-0.1425,270x270.png?lang=uk" width="270" height="270" decoding="async" srcset="https://maps.wikimedia.org/img/osm-intl,16,51.5098,-0.1425,270x270@2x.png?lang=uk 2x" alt="Мапа">
	Королівський інститут Великої Британії у Вікісховищі

Королі́вський інститу́т Вели́кої Брита́нії часто просто Королі́вський інститу́т (англ. Royal Institution of Great Britain, Ri) — наукове товариство у Лондоні, засноване у 1799 році для сприяння масовій освіті і прикладним науково-технічним дослідженням. В англомовних країнах використовується скорочення назви Ri або RI.

Історична довідка

У створенні Королівського інституту (1799 рік) взяли участь багато провідних британських учених, серед яких особливу активність виявили відомий фізик Генрі Кавендіш та перший президент Інституту Джордж Фінч^[en]^[1]. До основних завдань Інституту було віднесено поширення знань та сприяння застосуванню науки та техніки у повсякденному житті (включаючи навчання, курси філософських лекцій та експерименти)^[2]. До 1800 були зібрані благодійні кошти від різних філантропів та фондів, орендовано будинок на Олбемарл-стріт (Albemarle Street, район Мейфер, Лондон) й отримана королівська хартія, яка не лише дала Інституту право називатись Королівським, але й надавала низку привілеїв для його діяльності.

Одночасно з початком діяльності Інститут організував загальнодоступні цикли лекцій з широкої тематики, багато з яких продовжуються й у наші дні. Також було організовано лабораторії для наукових досліджень та запрошено кваліфікованих учених.

Серед співробітників Інституту були відомі науковці і у тому числі 15 нобелівських лауреатів:

Вільям Генрі Брегг і його син Вільям Лоренс Брегг, нобелівські лауреати 1915 року
Джон Гердон, нобелівський лауреат 2012 року
Джеймс Дьюар
Гамфрі Деві
Генрі Дейл, нобелівський лауреат 1936 року
Джон Кендрю і Макс Фердинанд Перуц, нобелівські лауреати 1962 року
Дороті Кроуфут Годжкін, нобелівський лауреат 1964 року
Пітер Медавар, нобелівський лауреат 1960 року
Джордж Портер, нобелівський лауреат 1967 року
Ернест Резерфорд, нобелівський лауреат 1908 року
Джон Вільям Стретт (лорд Релей), нобелівський лауреат 1904 року
Джозеф Джон Томсон, нобелівський лауреат 1906 року
Майкл Фарадей, більшість своїх досліджень провів в лабораторіях Інституту
Ендрю Філдінг Гакслі, нобелівський лауреат 1963 року
Чарлз Скотт Шеррінгтон, нобелівський лауреат 1932 року
Ентоні Г'юїш, нобелівський лауреат 1974 року

В лабораторіях Інституту був створений перший електрогенератор (Фарадей), досліджено атомну структуру кристалів, відкрито десять нових хімічних елементів: Калій, натрій, барій, бор, кальцій, хлор, магній, стронцій, йод, аргон

У 1973 році відкрито музей Фарадея. Одна з його кімнат відтворює лабораторію Фарадея.

Сучасний стан

Членство в Інституті відкрите всім, хто згоден сплачувати щорічний внесок; співробітники та члени Інституту мають право вказувати на своїй візитній картці абревіатуру FRI та MRI відповідно. Покровителем Інституту вважається Принц Уельський. Інститут проводить близько сотні заходів щороку з різної тематики. Багато лекцій читають визнані фахівці. Знімаються відеофільми науково-популярного спрямування, з грудня 2011 року працює Інтернет-телеканал «Ri Channel»^[3].

Інститут продовжує проводити наукові експерименти у Дослідницькій лабораторії Деві-Фарадея (англ. Davy-Faraday Research Laboratory, DFRL), одній із найавторитетніших у Великій Британії (зокрема у галузі нанотехнологій)^[4].

Див. також

Примітки

↑ Caroe, Gwendy Caroe, with a final chapter by Alban (1985). The Royal Institution : an informal history. London: J. Murray. ISBN 0719542456.
↑ Guides to the Royal Institution of Great Britain: 1 HISTORY (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 квітня 2016. Процитовано 15 лютого 2014.
↑ Ri Channel [Архівовано 29 листопада 2017 у Wayback Machine.] www.richannel.org
↑ Professor Quentin Pankhurst to head the new Davy-Faraday Research Laboratory at the Royal Institution (Пресреліз). University College London. 29 квітня 2008. Архів оригіналу за 8 січня 2015. Процитовано 15 лютого 2014.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Королівський інститут Великої Британії

Двести лет традиций [Архівовано 11 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Наука и жизнь, № 11, 2005.
The Royal Institution of Great Britain [Архівовано 1 квітня 2009 у Wayback Machine.].(англ.)
The Ri Channel [Архівовано 11 лютого 2022 у Wayback Machine.] (англ.)
Ri YouTube Channel [Архівовано 11 лютого 2022 у Wayback Machine.] (англ.)
The Davy Faraday Research Laboratory [Архівовано 11 лютого 2022 у Wayback Machine.] // RI (англ.)

[1] Caroe, Gwendy Caroe, with a final chapter by Alban (1985). The Royal Institution : an informal history. London: J. Murray. ISBN 0719542456.

[2] Guides to the Royal Institution of Great Britain: 1 HISTORY (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 квітня 2016. Процитовано 15 лютого 2014.

[3] Ri Channel [Архівовано 29 листопада 2017 у Wayback Machine.] www.richannel.org

[4] Professor Quentin Pankhurst to head the new Davy-Faraday Research Laboratory at the Royal Institution (Пресреліз). University College London. 29 квітня 2008. Архів оригіналу за 8 січня 2015. Процитовано 15 лютого 2014.

[1]

[2]

[3]

[4]