Котик Валентина Петрівна

  • У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Котик.
Ф
Валентина Котик
Особисті дані
Повне ім'я Валентина Петрівна Котик
Народження 8 січня 1978(1978-01-08) (47 років)
  Білий Колодязь, Вовчанський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Зріст 168 см
Вага 60 кг
Громадянство Україна Україна
Позиція захисник / півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1997—1999 Україна «Графіт» ? (?)
2000—2002 Росія «Дон-Текс» ? (?)
2003—2004 Росія «Рязань-ТНК» ? (?)
2005 Росія «Надєжда» ? (?)
2006 Росія «Спартак» М ? (?)
2007 Росія «Надєжда» ? (?)
2008—2010 Росія ШВСМ «Ізмайлово» ? (?)
2011—2012 Росія «Зоркий» ? (?)
2012 Росія «Мордовочка» ? (?)
2013—2015 Україна «Житлобуд-1» 19 (1)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2007—2014 Україна Україна ? (?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2016—2017 Україна «Житлобуд-1» (в.о)
2017—2019 Україна «Житлобуд-1»
Звання, нагороди
Звання
Майстер спорту України
Майстер спорту України

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Валенти́на Петрі́вна Ко́тик (нар. 8 січня 1978, Білий Колодязь, СРСР) — українська футболістка та футбольна тренерка, відома перш за все завдяки виступам у харківському «Житлобуді-1» та жіночій збірній України. Майстер спорту України[1].

Життєпис

Валентина Котик народилася у смт Білий Колодязь, що на Харківщині. Мешкала в Полтавській області, займалася легкою атлетикою. У 16-річному віці переїхала тренуватися до спортивної школи в Запоріжжі, а за три роки почала займатися футболом. Захищала кольори футбольного клубу «Іскра» (згодом клуб було перейменовано на «Графіт»).

Після розформування запорізької команди та тривалого заліковування травми Валентина Котик вирушила до Росії, де пристала на пропозицію шахтинського «Дон-Текса». Відігравши два роки у «Дон-Тексі» українська футболістка перейшла до лав клубу «Рязань-ТНК», що був на той час чемпіоном Росії та грав у жіночій Лізі чемпіонів. Втім, за два сезони Котик разом з новою командою нічого серйозного так і не здобула та перейшла до «Надєжди» з Ногінська, яку згодом залишила заради виступів у московському «Спартаку», а потім повернулася назад. З 2007 року залучалася до ігор жіночої збірної України з футболу, брала участь у фінальній частині чемпіонату Європи 2009. З 2008 до 2010 року грала у ШВСМ «Ізмайлово», згодом у жіночих футбольних клубах «Зоркий» та «Мордовочка».

У 2013 році Валентина Котик повернулася до України, де продовжила виступи у ЖФК «Житлобуд-1», разом з яким тричі поспіль ставала чемпіонкою України. По завершенні сезону 2015 закінчила активні виступи, у лютому 2016 року отримала тренерську ліцензію категорії «С»[2], а жовтні — категорії «B»[3]. Входила до тренерського штабу ЖФК «Житлобуд-1». В розіграші жіночої Ліги чемпіонів 2016/17 виконувала обов'язки головного тренера клубу, адже окрім неї ніхто з тренерів харківської команди не мав діючої тренерської ліцензії, що було вимогою УЄФА[4].

У грудні 2017 стала головною тренеркою ЖФК «Житлобуд-1»[5], того ж року визнана кращим тренером України[6].

Під керівництвом Валентини Котик клуб став чемпіоном України та виграв кубок, таким чином зробивши золотий дубль.

Того ж року підопічні Валентини Котик подолали груповий етап Ліги чемпіонів, однак поступилися у 1/16 фіналу шведським спортсменкам з «Лінчепінгу»[7].

14 березня 2019 року Валентина Котик народила сина[8].

Досягнення

Як гравець

Як тренер

Примітки

  1. ↑ Футболистки из поселка Шевченково победили на турнире «ХТЗ». «Объектив». Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 10 грудня 2016. {cite web}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  2. ↑ Валентина Котик стала дипломированным тренером (рос.) . Офіційний сайт ЖФК «Жилстрой-1». Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 19 грудня 2016. {cite web}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  3. ↑ 26 новых тренеров получили лицензию (рос.) . Телеканал «Футбол». Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 19 грудня 2016. {cite web}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  4. ↑ В Лиге Чемпионов «Жилстрой-1» возглавит Валентина Котик (рос.) . «Женский футбол Украины». Архів оригіналу за 21 грудня 2016. Процитовано 19 грудня 2016. {cite web}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  5. ↑ Валентина КОТИК назначена главным тренером ФК "Жилстрой-1" (Новость команде сообщил Президент харьковского клуба). wfpl.com.ua. Архів оригіналу за 10 листопада 2018. Процитовано 10 листопада 2018.
  6. ↑ Валентина Котик - кращий тренер України 2017. Всеукраїнська Асоціація жіночого футболу (ВАЖФ). Архів оригіналу за 10 листопада 2018. Процитовано 10 листопада 2018.
  7. ↑ Валентина Котик: Соперник оказался нас сильнее функционально и физически. Телеканалы Футбол 1/Футбол 2 (рос.). Архів оригіналу за 10 листопада 2018. Процитовано 10 листопада 2018.
  8. ↑ Валентина Котик народила сина (ukr) . Процитовано 18 березня 2019.{cite web}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

Посилання

Інтерв'ю