Красноторка

селище Красноторка
Герб Красноторки Прапор Красноторки
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район Краматорський район
Тер. громада Краматорська міська громада
Код КАТОТТГ UA14120090040069534 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Статус із 2024 року
Площа 4.65 км²
Населення ▼ 2915[1] (01.01.2022)
Густота 636.1 осіб/км²;
Поштовий індекс 84395
Телефонний код +380 626
Географічні координати 48°41′9″ пн. ш. 37°31′36″ сх. д. / 48.68583° пн. ш. 37.52667° сх. д. / 48.68583; 37.52667
Висота над рівнем моря 97 м
Водойма р. Казенний Торець


Відстань
Найближча залізнична станція: Краматорськ
До станції: 5,4 км
До райцентру:
 - автошляхами: 13,2 км
До обл. центру:
 - фізична: 78,9 км
 - автошляхами: 96,4 км
Селищна влада
Адреса 84395, 84313, Донецька обл., м. Краматорськ, пл. Миру, 2
Карта
Красноторка. Карта розташування: Україна
Красноторка
Красноторка
Красноторка. Карта розташування: Донецька область
Красноторка
Красноторка

Красноторка у Вікісховищі

Красното́рка — селище Краматорської міської громади Краматорського району Донецької області України. Розташоване на річці Казенний Торець за 96 км від Донецька. Відстань до райцентру становить близько 13 км і проходить переважно автошляхом Н20.

Назва

Назва селища походить від річки Казенный Торець та покладів червоної глини. У «Супутнику Курсько-Харківсько-Севастопольською залізницею» 1902 року вказується, що Красноторка названа безпосередньо по річці Красний Торець[2]. Деякі джерела[3] вказують, що Казенний Торець називався Красним.

Історія

Була заснована як слобода Краснотор'я секунд-майором Степаном Сергійовичем Тарановим[4]. Адміністративно станиця входила до складу Ізюмського повіту Слобідсько-Української губернії.

У 1927 був відкритий зупинний пункт Пчолкіно.

4 жовтня 1933 — у зв'язку зі втратою сільськогосподарського статусу та перетворенням на передмістя Краматорського постановою Всеукраїнського центрального виконкому село перетворено на селище[5].

Статус селища міського типу був наданий 15 листопада 1938 року.

До 1975 року селищній раді підпорядковувалося село Старорайське (нині в Дружківській міській громаді).

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:

Мова Кількість Відсоток
українська 1747 54.70%
російська 1429 44.86%
білоруська 7 0.22%
вірменська 7 0.22%
інші/не вказали 4 0.13%
Усього 3194 100%

За даними перепису 2001 року населення селища становило 3194 особи, із них 54,70 % зазначили рідною мову українську, 44,74 % — російську, 0,22 % — білоруську та вірменську мови[7].

В таблиці представлена зміна чисельності населення за роками:

1851 1864[8] 1897 1939 1959 1966[9] 1970 1976 1979 1989 1992 1999 2001 2014[10]
53 222 558 5514 7375 9100 3505 3600 3259 2825 2700 2300 3179 2975

Примітки

  1. ↑ https://ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2022/zb/05/zb_Сhuselnist.pdf
  2. ↑ Спутник по Курско-Харьково-Севастопольской железной дороги 1902 г. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 13 грудня 2015.
  3. ↑ Физико-географическая нагрузка «Большого Чертежа» на пространстве от Москвы до Перекопа (Реконструкция маршрутов степных шляхов в междуречье Дона и Днепра в XVII в.). Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 13 грудня 2015.
  4. ↑ Красноторка старинная слобода. Архів оригіналу за 6 січня 2009. Процитовано 1 березня 2009.
  5. ↑ Как большевики "кроили" Краматорск и его окрестности в начале 30-х годов. Архів оригіналу за 4 травня 2023. Процитовано 4 травня 2023.
  6. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  7. ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 3 квітня 2014.
  8. ↑ Харьковская губерния. Список населенных мест по сведениям 1864 года.
  9. ↑ Український радянський енциклопедичний словник, т. II, с. 231
  10. ↑ Чисельність наявного населення України на 1 січня 2014 року. Архів оригіналу за 15 листопада 2018. Процитовано 5 травня 2015.

Посилання