Лайош Сетмеряну

Ф
Лайош Сетмеряну
Лайош Сетмеряну
Лайош Сетмеряну
Особисті дані
Народження 21 лютого 1944(1944-02-21) (80 років)
  Надьсалонта, Угорське королівство
Зріст 185 см Редагувати інформацію у Вікіданих
Вага 83 кг Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство  Румунія Редагувати інформацію у Вікіданих
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1962–1963 Румунія «Кришана» 1 (0)
1963–1964 Румунія «Фламура Рошиє»  ? (?)
1964–1965 Румунія «Тиргу-Муреш»  ? (?)
1965–1975 Румунія «Стяуа» 271 (11)
1975–1976 Румунія «Біхор» 14 (1)
1976–1977 Румунія «Прогресул» 20 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1967–1973 Румунія Румунія 44 (1)
Звання, нагороди
Нагороди

Орден «Meritul Sportiv»d

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Лайош (Людовік) Сетмеряну (рум. Lajos (Ludovic) Sătmăreanu), уроджений Лайош Сатмарі (угор. Szatmári Lajos, нар. 21 лютого 1944, Надьсалонта) — румунський футболіст угорського походження, що грав на позиції захисника.

Виступав, зокрема, за «Стяуа», з яким став чемпіоном Румунії та п'ятиразовим володарем Кубка Румунії, а також національну збірну Румунії, у складі якої поїхав на чемпіонати світу 1970 року.

Клубна кар'єра

Народився 21 лютого 1944 року в місті Надьсалонта, яке на той момент входило до складу Угорського королівства, втім після Другої світової війни місто повернулось до складу Румунії і отримало назву Салонта. Тут Лайош і почав грати у футбол в місцевій команді «Стеруінца»[en], з якої 1961 року потрапив до команди свого повітового центру Орадя клубу «Кришана».

У цій команді у сезоні 1962/63 він і дебютував у вищому румунському дивізіоні, втім цей матч так і залишився єдиним і з 1963 по 1965 рік молодий захисник грав у складі друголігових команд «Фламура Рошиє» та «Тиргу-Муреш».

Влітку 1965 року футболіст став гравцем «Стяуа»[1]. Тренер «армійців» Іліє Саву перевів Лайоша на позицію правого захисника, де футболіст одразу став основним гравцем. Загалом відіграв за бухарестську команду наступні десять сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Стяуа», був основним гравцем захисту команди. За цей час виборов титул чемпіона Румунії та п'ять разів ставав володарем Кубка Румунії. Тоді ж Лайош Сатмарі за ініціативи румунської преси і особисто спортивного репортера Василе Сере, який переймався засиллям угорських гравців у звітах газет, був румунізований, отримавши ім'я Людовік Сетмеряну[2].

1975 року Сетмеряну покинув команду і перейшов у «Біхор», де провів лише пів року, після чого повернувся до Бухареста, цього разу у клуб «Прогресул», що грав у другому дивізіоні. За підсумками сезону 1975/76 захисник допоміг команді повернутись в еліту, де, втім команда втриматись не змогла, після чого 1977 року Сетмеряну завершив ігрову кар'єру. Всього зіграв 306 ігор у найвищій румунській футбольній лізі.

Виступи за збірну

4 січня 1967 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Румунії в товариській грі проти Уругваю (1:1).

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1970 року у Мексиці, на якому він провів усі три матчі — проти Англії, Чехословаччини та Бразилії, але команда не подолала груповий етап.

Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 7 років, провів у її формі 44 матчі, забивши 1 гол. Цей гол став широко відомий, оскільки був забитий 29 квітня 1972 року під час кваліфікаційного матчу до Євро-1972 проти його історичної батьківщини Угорщини (1:1)[3]. Лайош пішов на подачу з кутового від Ангела Йорденеску, під час якої крикнув угорською мовою «залишай!» (угор. hagyjad!), завдяки чому угорські захисники пропустили м'яч і Сетмеряну зумів безперешкодно відправити м'яч у ворота, зрівнявши рахунок[4].

Тренерська кар'єра

По завершенні ігрової кар'єри Сетмеряну став тренером та координатором у молодіжному відділі «Стяуа», де працював тривалий час, поки його не звільнив Джіджі Бекалі 23 лютого 2011 року разом із сімома іншими тренерами з фінансових причин[5]. Паралельно Сетмеряну був помічником тренера юнацьких збірних Румунії з 1991 по 1997 рік, беручи участь у чемпіонаті Європи серед 16-річних 1991 року у Швейцарії та чемпіонату Європи серед 18-річних 1993 року в Англії.

Після звільнення зі «Стяуа» Сетмеряну працював приватній футбольній школі «Mati Sport» Василе Матінке[6], а також був спостерігачем на матчах від Румунської федерації футболу.

25 березня 2008 року за участь у чемпіонаті світу 1970 року Сетмеряну був нагороджений медаллю за Спортивні заслуги III класу[7][8].

Влітку 2011 року він обійняв посаду головного тренера клубу Ліги III «Арджешул» (Міхейлешті).

Титули і досягнення

«Стяуа»: 1967–68
«Стяуа»: 1965–66, 1966–67, 1968–69, 1969–70, 1970–71

Примітки

  1. ↑ „Facchetti“ din Carpaţi. adevarul.ro (англ.). NaN. Архів оригіналу за 21 травня 2021. Процитовано 29 грудня 2020.
  2. ↑ Архівна копія на сайті Wayback Machine., abgerufen am 7. Januar 2012
  3. ↑ Hungary vs Romania Euro 1972 qualifying match report. eu-football.info. Архів оригіналу за 15 липня 2020. Процитовано 29 грудня 2020.
  4. ↑ Szatmári-Satmareanu Lajos nem fél a magyaroktól!. http://jochapress.hu. 9 жовтня 2014. Архів оригіналу за 16 вересня 2017. Процитовано 16 вересня 2017. {cite web}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  5. ↑ Sătmăreanu, dat afară de la Steaua** după 46 de ani!". Liga 2 (рум.). 29 січня 2011. Архів оригіналу за 20 грудня 2015. Процитовано 29 грудня 2020.
  6. ↑ Dat afară de la Steaua, Lajos Sătmăreanu antrenează la şcoala fostului său elev, Vasile Matincă » "Altfel nu pot să trăiesc!". GSP (рум.). Архів оригіналу за 21 травня 2021. Процитовано 29 грудня 2020.
  7. ↑ DECRET privind conferirea Ordinului și Medaliei Meritul Sportiv (PDF). Monitorul Oficial al României Nr. 241. 28 березня 2008. с. 3. Архів оригіналу (PDF) за 1 жовтня 2019. Процитовано 26 серпня 2016.
  8. ↑ Decorarea unor personalități ale fotbalului românesc. Administrația Prezidențială. 25 березня 2008. Архів оригіналу за 12 вересня 2020. Процитовано 26 серпня 2016.

Джерела

  • Mihai Ionescu, Răzvan Toma, Mircea Tudoran: Fotbal de la A la Z. Mondocart Pres, Bukarest 2001, ISBN 973-8332-00-1, S. 311.
  • Lajos Sătmăreanu — «Steaua» de ieri,Ilie Dobre, Editura Paralela 45, 2003

Посилання