Лебедєв Павло Павлович
| Лебедєв Павло Павлович | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
рос. Павел Павлович Лебедев  | |||||||||
 | |||||||||
| Народження | 3 травня 1872 або 21 квітня (3 травня) 1872[1] Чебоксари, Чебоксарський повітd, Казанська губернія, Російська імперія[2] | ||||||||
| Смерть | 2 липня 1933[2][1] (61 рік) Харків, Харківська область, Українська СРР, СРСР[2] | ||||||||
| Країна |  Російська імперія  СРСР | ||||||||
| Освіта | Олександрівське військове училище і Академія Генерального штабу | ||||||||
| Звання | генерал-майор і Ranks and rank insignia of the Red Army 1918–1935d | ||||||||
| Командування | Східний фронт (Громадянська війна в Росії) і Генеральний штаб Збройних сил РФ | ||||||||
| Війни / битви | Перша світова війна і Громадянська війна в Росії | ||||||||
| Нагороди |
| ||||||||
 Лебедєв Павло Павлович у Вікісховищі | |||||||||
Павло Павлович Лебедєв (21 квітня (3 травня) 1872 — 2 липня 1933) — воєначальник РСЧА, до того генерал-майор російської імператорської армії.
Життєпис
Із дворянського роду.
В 1900 році закінчив Академію Генштабу.
Брав участь у Першій світовій війні, під час якої у 1915 році отримав звання генерал-майора.
У 1918 році добровільно вступив до лав Червоної Армії.
З травня 1918 по березень 1919 року був начальником мобілізаційного відділу Всероглавштабу, у травні-липні 1919 був начальником штабу, твп командувача Східним фронтом.
З липня 1919 начальник Польового штабу Реввоєнради Республіки. Брав участь у розробці і проведені операцій з розгрому військ Колчака, Денікіна, Юденича.
У 1921—1924 роках — начальник штабу РСЧА. Одночасно був і начальником Військової академії РСЧА (серпень 1922 — квітень 1924).
З березня 1923 по лютий 1924 року — член Революційної військової ради.
У 1925—1928 роках — начальник штабу Українського військового округу[3].
З 1928 року — помічник командувача військ Українського військового округу.
Нагороди
Российська імперія
- Орден Св. Володимира 3-го ст. (06.12.1913).
- Орден Св. Володимира 4-го ст. (06.12.1911).
- Орден Святої Анни 1-го ст. (24.06.1916).
- Орден Св. Станіслава 1-го ст. (6.12.1915).
- Орден Св. Станіслава 2-го ст. (01.01.1906).
- Орден Св. Станіслава 3-го ст. (08.09.1903).
Російська СФСР
- Орден Червоного Прапора РСФРР (18.01.1921)
Українська СРР
- Орден Трудового Червоного Прапора УСРР (14.02.1928)[4]
Посилання
- ↑ а б Исаев Ю. Н. Чувашская энциклопедия — Чувашское книжное издательство, 2006. — 2567 с. — ISBN 978-5-7670-1471-2
- ↑ а б в Лебедев Павел Павлович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Киевский Краснознаменный. История Краснознаменного Киевск. воен. округа 1919—1979. — 2-е изд. испр и доп. / Г. И. Серебряков, Б. Н. Буйских, А. А. Вовк и др. — К. : Политиздат Украины, 1979. — 418 с., ил — С. 400–401. (рос.)
- ↑ Куценко А. М., Смирнов Ю. Д.. Ордена советских республик. — Донецк: Редакционно-издательское предприятие «Лебєдь», 1996. — 400 с. — ISBN 5-7707-5732-9. — С. 118 (рос.)
Джерела
- Гражданская война и военная интервенция в СССР: Энциклопедия / гл. ред. С. С. Хромов; Ред. кол: Н. Н. Азовцев, Е. Г. Гимпельсон, П. А. Голуб и др. — М.: Сов. Энциплопедия, 1987. — 720 с., ил., 24 л. ил. и 4 л. карт — С. 324 (рос.)