Леон-Поль Фарг

Леон-Поль Фарг
фр. Léon-Paul Fargue Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився4 березня 1876(1876-03-04)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
I округ Парижа, Париж Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер24 листопада 1947(1947-11-24)[1][3][…] (71 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Париж Редагувати інформацію у Вікіданих
Похованняцвинтар Монпарнас Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Франція[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьпоет, письменник, художник Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materліцей Генріха IV Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладЛе Фігаро Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівфранцузька Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зChérianed Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону

Q56321422? (1932)

Grand Prix littéraire de la Ville de Parisd (1946)

CMNS: Леон-Поль Фарг у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Леон-Поль Фарг (фр. Léon-Paul Fargue, 4 березня 1876, Париж — 24 листопада 1947, там само) — французький поет і прозаїк з кола символістів.

Біографія

Навчався у престижному паризькому ліцеї Генріха IV разом із Альфредом Жаррі, серед викладачів був Стефан Малларме. Вагався у виборі між літературою, музикою та живописом. Входив до столичних символістських кіл, був близьким до видавництва «Mercure de France», знайомий з Анрі де Реньє, Валері, Марселем Швобом, Полем Клоделем, Морісом Равелем, Дебюссі. З 1902 року був членом літературно-художнього «Товариства апашей», звідки його давня і тісна дружба з Равелем, який не раз писав музику на його тексти. Був другом Адрієнни Моньє, постійним відвідувачем її книжкової крамниці, де потоваришував із Жаном Кокто та Еріком Саті (Саті написав музику на кілька текстів Фарга). У 1924 році Фарг заснував разом з Полем Валері та Валері Ларбо журнал «Комерс», зблизився з сюрреалістами (Супо, Десносом), дружив з Мішо. У 1943 році він був уражений геміплегією.

Похований на цвинтарі Монпарнас.

Визнання

У 1937 році Фарга обрали членом Академії Малларме. У 1946 році він став лауреатом Великої поетичної премії Парижа.

Твори

  • Tancrède (1911, поема)
  • Pour la musique (1914)
  • Banalité (1928)
  • Vulturne (1928)
  • Épaisseurs (1929)
  • Sous la lampe (1929)
  • Ludions (1930)
  • Le piéton de Paris (1939)
  • Haute solitude (1941)
  • Refuges (1942)
  • Lanterne magique (1944)

Українські переклади

Деякі поезії Леона-Поля Фарга українською переклала Оксана Пахльовська[6].

Примітки

  1. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ SNAC — 2010.
  3. ↑ а б Find a Grave — 1996.
  4. ↑ International Music Score Library Project — 2006.
  5. ↑ RKDartists
  6. ↑ Михайло Москаленко, Французька поезія в українських перекладах / Світо-Вид, літературно-мистецький журнал, Число IV (17), Київ - Нью-Йорк, 1994, с. 75

Література

  • Chonez C. Léon-Paul Fargue. Une étude. Paris: Seghers,1950
  • Beucler A. The last of the Bohemians; 20 років з Léon-Paul Fargue. New York, W. Sloane Associates, 1954
  • Walter J.-C. Léon-Paul Fargue; ou, L'homme en proie à la ville. Paris: Gallimard, 1973
  • Goujon J.-P. Léon-Paul Fargue: poète et piéton de Paris. Paris: Gallimard, 1997
  • Pascarel B. Léon-Paul Fargue. Paris: Memini, 2000.
  • Pascarel B., Loubier P. Fargue en musique. Paris: Société des lecteurs de Léon-Paul Fargue, 2003

Посилання