Локтєв Вадим Михайлович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Локтєв.

Вадим Михайлович Локтєв
Народився3 травня 1945(1945-05-03) (79 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Київ, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаСРСР СРСР→Україна Україна
Діяльністьфізик-теоретик Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materфізичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьфізик-теоретик
ЗакладІнститут теоретичної фізики імені М. М. Боголюбова НАН України Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор фізико-математичних наук
Відомі учніСергій Шарапов
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Заслужений діяч науки і техніки України
Золота медаль імені В. І. Вернадського НАН України
Золота медаль імені В. І. Вернадського НАН України

Вади́м Миха́йлович Ло́ктєв (3 травня 1945, Київ) — український науковець, фізик-теоретик, академік Національної академії наук України (2003), доктор фізико-математичних наук (1983), заслужений діяч науки і техніки України, лауреат двох Державних премій України в галузі науки і техніки, лауреат Золотої медалі імені В. І. Вернадського Національної академії наук України[1]. Академік-секретар Відділення фізики і астрономії НАН України.

Член НАЗЯВО з 27 липня 2016 року[2] до грудня 2018 року.

Біографія

  • 1971 р. захистив кандидатську дисертацію,
  • у 1983 р. — докторську.
  • у 1987—1993 роках завідував лабораторією електронних процесів у молекулярних впорядкованих структурах відділу теорії багаточастинкових систем, який очолював академік НАН України О. С. Давидов.
  • 1993 р. — завідувач відділу нелінійної фізики конденсованого стану.

Науковий доробок

В. М. Локтєв одержав низку основоположних результатів з теорії кріокристалів, молекулярних та магнітних екситонів, високотемпературної надпровідності, фазових переходів у конденсованих системах. Він є одним із авторів теорії домішкових станів великого радіуса в кристалах, яка одержала назву теорії Іванова—Локтєва—Погорєлова.

Важливих результатів досяг дослідник у вивченні магнітних систем, зокрема ізотропних та анізотропних феромагнетиків. В. М. Локтєв побудував теорію спінових збуджень у невпорядкованих магнетиках з сильною одноіонною анізотропією і теорію спінових хвиль та формування магнітопружної щілини у квазідвовимірних антиферомагнетиках.

В області фізики надпровідності В. М. Локтєв вивчав, головним чином, властивості ВТНП сполук як вузькозонних провідників, вихідні (материнські) фази яких відносяться до типових АФМ діелектриків, а металічні — до так званих поганих металів. Як зазначає дослідник історії науки Ігор Шаров у своїй книжці «Вчені України, 100 видатних імен»[3], було запропоновано (разом з В. Г. Бар'яхтаром) повну феноменологічну теорію статичних і резонансних властивостей та знайдені магнітні структури непровідних фаз ВТНП. Розраховані критичні поля магнітних фазових перетворень і спектри спінових збуджень знайшли достатньо добре експериментальне підтвердження.

В. М. Локтєв передбачив новий лінійний по зовнішньому магнітному полю магнітооптичний ефект в анізотропних магнітних кристалах. На його базі експериментаторам вдалося візуалізувати колінеарні домени в антиферомагнетиках. В. М. Локтєв розвинув теорію ефекту Рашби в антиферомагнетиках та визначив можливість колективної перебудови спектра незалежно від концентрації домішок.

У дослідженнях спектрів твердого кисню В. М. Локтєв передбачив явище розщеплення смуг біекситонного поглинання в антиферомагнітних діелектриках.

В. М. Локтєв вперше встановив важливу роль ефекту Яна—Теллера у механізмі виникнення високотемпературної надпровідності плівок фулеритів.

В. М. Локтєв дослідив вплив доменної структури кристалів на їх поведінку в зовнішніх полях та запропонував механізм утворення доменної структури в антиферомагнетиках.

В. М. Локтєв — автор кількох монографій і понад двох сотень наукових праць, опублікованих у вітчизняних і зарубіжних виданнях; член редколегій наукових журналів «Вісник НАН України», «Наукові вісті Національного технічного університету України „Київський політехнічний інститут“», «Фізика низьких температур».

В. М. Локтєв протягом 1997-2022 рр. завідував кафедрою теоретичної і загальної фізики фізико-математичного факультету Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». Є очільником наукової школи.

Громадська діяльність

Член президії НАН України. Член Акредитаційної комісії України.[4]

Примітки

  1. ↑ Академіку В. М. Локтєву та нобелівському лауреату О. О. Абрикосову присуджено золоту медаль імені В. І. Вернадського НАН України. Архів оригіналу за 27 січня 2016. Процитовано 22 січня 2016.
  2. ↑ Деякі питання діяльності Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти: Кабінет Міністрів України; Постанова, Склад колегіального органу, Перелік від 27.07.2016 № 567. Архів оригіналу за 21 листопада 2016. Процитовано 24 вересня 2016.
  3. ↑ Вчені України, 100 видатних імен. Архів оригіналу за 14 січня 2017. Процитовано 21 квітня 2017.
  4. ↑ Склад Акредитаційної комісії України. ak.gov.ua. Архів оригіналу за 19 квітня 2017. Процитовано 18 квітня 2017.

Джерела

Посилання