Лувсаннамсраїн Оюун-Ердене
| Лувсаннамсраїн Оюун-Ердене | |
|---|---|
| монг. Лувсаннамсрайн Оюун-Эрдэнэ | |
 | |
| Народився |
29 червня 1980 (43 роки) Улан-Батор, МНР |
| Країна |
 Монголія |
| Діяльність | політик |
| Alma mater | Гарвардський інститут державного управління ім. Джона Ф. Кеннеді і Монгольський державний університет |
| Посада | Прем'єр-міністр Монголіїd |
| Партія | Монгольська народна партія |
Лувсаннамсраїн Оюун-Ердене (монг. Лувсаннамсрайн Оюун-Эрдэнэ / ᠯᠤᠪᠰᠠᠩᠨᠠᠮᠰᠠᠷᠠᠢ ᠶᠢᠨ ᠣᠶᠤᠨ-ᠡᠷᠳᠡᠨᠢ, нар. 29 червня 1980, Улан-Батор) — монгольський політик, що обіймає посаду прем'єр-міністра Монголії[en] з 27 січня 2021 року. Був обраний до Державного Великого Хуралу двічі[1] з 2016[2]. До того, як стати прем'єр-міністром, обіймав посаду міністра та керівника секретаріату кабінету[3] уряду Монголії: 2 лютого 2019 — 27 січня 2021.
Оюн-Ердене народився в столиці — Улан-Баторі, але виріс у місті Берх[en]. Взяв за прізвище Лувсаннамсраїн, ім'я свого діда. Дід Оюн-Ердене, Лувсаннамсрай, був буддистським священиком (монг. хамба лам), грайсмайстером з шахів та викладачем математики, монгольської мови та давньомонгольської писемності. Він був першим директором державної школи в Мурен-Сум у провінції Хентій, Монголія.
У віці 21 року Оюн-Ердене розпочав свою політичну кар'єру, коли працював головою адміністрації губернатора в селі Берх, Кентій. Пізніше працював у World Vision International[en] очільником зони, відповідальним за розподіл коштів з Європейського регіону. Оюн-Ердене бере активну участь у політиці з 2008 року, оскільки працював начальником управління соціального розвитку округу Баянзурх[en]. Обіймав різні посади у Монгольській народній партії (МНП), починаючи з посади керівника політичного департаменту. Працював президентом монгольської молодіжної асоціації соціал-демократії, молодіжної організації Монголії, що є складовою партії.
Свою першу книгу «Бачення» написав в 2005[4] Закінчивши Гарвардський університет в 2015 році у віці 35 років, опублікував свою другу книгу під назвою «Азіін Хулег Ульс», що перекладається як «Азійська країна коня»[5]. У цій книзі він звернувся до політики розвитку Монголії на 30 років. Того ж року він заснував Національний науково-дослідний інститут «The Steed country of Asia»[6]
В 2020 році Оюн-Ерден також ініціював і керував процесом розробки «Бачення 2050», тридцятирічної програми політики Монголії, і її затвердив Державний Великий Хурал[7]. Цей політичний документ набув чинності 1 січня 2021 року.
Примітки
- ↑ Mongolia’s Next Election Will Feature New Types of Candidates. Bulgan Batdorj and Julian Dierkes. 22 травня 2020. Архів оригіналу за 29 червня 2020. Процитовано 29 червня 2020.
- ↑ Economic concerns high as Mongolia holds national elections. DailyHerald Web. 23 червня 2020. Архів оригіналу за 4 лютого 2021. Процитовано 13 лютого 2021.
- ↑ Mongolian parliament appoints 3 new ministers. Xinhuanews Web. 5 лютого 2019. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 13 лютого 2021.
- ↑ ОН ЦАГИЙН ХЭЛХЭЭС. wesbite Web. 25 травня 2016. Архів оригіналу за 17 березня 2011. Процитовано 13 лютого 2021.
- ↑ "Азийн хүлэг улс" тэргүүн дэвтэр хэвлэгдлээ. ikon.mn Web. 27 листопада 2015. Архів оригіналу за 28 листопада 2015. Процитовано 13 лютого 2021.
- ↑ Asian Khuleg Mongolia. On think tank Web. 25 січня 2020. Архів оригіналу за 28 березня 2021. Процитовано 13 лютого 2021.
- ↑ Parliament approves ‘Vision-2050’ long-term policy document. Montsame Web. 25 травня 2020. Архів оригіналу за 22 травня 2020. Процитовано 13 лютого 2021.
|
| |||||||||||
