Луїджі Ріццо

Луїджі Ріццо
італ. Luigi Rizzo
Народження	8 жовтня 1887(1887-10-08)  Мілаццо, Провінція Мессіна, Сицилія, Королівство Італія
Смерть	27 червня 1951(1951-06-27) (63 роки)  Рим, Італія
Країна	Італія  Королівство Італія
Партія	Національна фашистська партія
Звання	адмірал
Війни / битви	Перша світова війна Друга італо-ефіопська війна Друга світова війна
Титул	граф[d]
Нагороди
Луїджі Ріццо у Вікісховищі

Луїджі Ріццо (італ. Luigi Rizzo, 8 жовтня 1887, Мілаццо - 27 червня 1951, Рим) - італійський адмірал та політик.

Луїджі Ріццо народився 8 жовтня 1887 року в Мілаццо у сім'ї моряків торгового флоту. У 1911 році отримав диплом капітана дальнього плавання і працював в торговому флоті. Того ж року взяв участь у конкурсі з підготовки офіцерів резерву військово-морських сил Італії. У 1912 році отримав звання молодшого лейтенанта. Також пройшов навчання на пілота. У 1914 році призваний на військову службу і призначений у 1915 році на військово-морську базу у Венеції.

Після вступу Італії у Першу світову війну 24 травня 1915 року у званні лейтенанта був призначений на службу у Градо. Ніс там службу до кінця 1916 року під командуванням капітана I рангу Альфредо Дентіче ді Фрассо і за участь у бойових діях, зокрема розвідувальних польотах, був нагороджений срібною медаллю «За військову доблесть».

У січні 1917 року був переведений до складу дивізіону MAS. У травні 1917 року захопив у полон двох австро-угорських пілотів гідролітака, що зазнав аварії, за що був нагороджений другою срібною медаль «За військову доблесть».

У грудні 1917 року брав участь у потопленні ворожого лінкора «В'єн» в бухті Трієста, за що був нагороджений золотою медаллю «За військову доблесть».

У лютому 1918 року разом з Габріеле д'Аннунціо та Костанцо Чано взяв участь в атаці катерами MAS ворожих кораблів у бухті Букарі, за що був нагороджений бронзовою медаллю «За військову доблесть», яка після закінчення війни була замінена на срібну.

10 червня 1918 року брав участь в потопленні лінкора «Сент Іштван», за що був нагороджений Савойським військовим орденом, який після війни був замінений другою золотою медаллю «За військову доблесть».

У 1919 році взяв участь в окупації Фіуме.

Після закінчення війни Луїджі Ріццо вийшов у запас. У цей час у нього народилось троє дітей: Джакомо (1919), Джорджо (1921) і Марія Гульєльміна (1924). У 1925 році Луїджі Ріццо зайнявся комерційною діяльністю. Він був обраний президентом товариства «Società di Navigazione Eolia». Наступного року він заснував у Генуї комерційне товариство «Calatimbar», в яке входили судновласники, експортери та перевізники. Воно мало за мету перевозити морем всі товари, що проходили через порт Генуї.

Проте, перебуваючи у запасі, Луїджі Ріццо не поривав зв'язків із флотом. У 1925 році він отримав звання капітана I рангу, у 1932 році - контрадмірала. Королівським декретом від 25 жовтня 1932 року і патентною грамотою від 20 червня 193 5року Луїджі Ріццо отримав титул граф Градо (італ. Conte di Grado). У 1936 році він добровольцем брав участь у Другій італо-ефіопській війні і того ж року отримав звання дивізійного адмірала за особливі заслуги.

У 1939 році Луїджі Ріццо був призначений членом правління нижньої палати парламенту, що на той час мала назву Палата фасцій і корпорацій (італ. Camera dei Fasci e delle Corporazioni).

Зі вступом Італії у Другу світову війну 10 червня 1940 року Луїджі Ріццо повернувся на військову службу. Він займався питаннями організації протичовнової боротьби в Туніській протоці. Проте через політичні суперечки та інший погляд на ведення війни вже у січні 1941 року він подав у відставку.

Надалі Луїджі Ріццо був президентом компанії «Lloyd Triestino». 20 лютого 1942 року призначений президентом компанії «Cantieri Riuniti dell'Adriatico».

Після капітуляції Італії 8 серпня 1943 року Луїджі Ріццо організував саботаж на транспортних кораблях, що потрапили у руки німців. За цю діяльність гестапо арештувало його і помістило в концтабір у Австрії. Звільнений у 1945 році французьким військами, повернувся на батьківщину після закінчення війни.

Після повернення на батьківщину Луїджі Ріццо пройшов Комісію з очищення від фашизму, яка визнала його таким, що не скомпрометував себе. Надалі працював в Інституті індустріальної реконструкції (італ. Istututo della Ricostruzione Industriale). Також був консультантом компанії «Fiat».

Помер 27 червня 1951 року у Римі за два місяці після операції з видалення пухлини в легенях.

На честь Луїджі Ріццо названо два кораблі у складі італійського флоту:

• фрегат Luigi Rizzo (F 596) типу «Бергаміні», на службі протягом 1961-1980 років.
• фрегат Luigi Rizzo (F 595) типу FREMM, збудований у 2017 році.

• Офіцер Ордена Святих Маврикія та Лазаря
• Золота медаль «За військову доблесть» (нагороджений двічі)
• Срібна медаль «За військову доблесть» (нагороджений 4 рази)
• Хрест «За військові заслуги» (нагороджений двічі)
• Пам'ятна медаль Італо-австрійської війни 1915—1918
• Пам'ятна медаль за участь у війні в Ефіопії (1935-1936)
• Пам'ятна медаль за участь у війні 1940-1943
• Медаль «В пам'ять об'єднання Італії»
• Медаль Перемоги
• Пам'ятна медаль за експедицію у Фіуме.

• Офіцер Ордена Почесного легіону (Франція)
• Лицар срібного хреста Ордена Спасителя (Греція)
• Орден «За видатні заслуги» (Велика Британія)
• Воєнний хрест 1914—1918 (Франція)
• Воєнний хрест 1914—1918 (Бельгія)
• Медаль «За видатні заслуги» ВМС США
• Орден заслуг Угорського королівства

• Paolo Alberini e Franco Prosperini, Uomini della Marina, 1861-1946, Roma, Ufficio Storico dello Stato Maggiore della Marina Militare, 2015, ISBN 978-88-98485-95-6.

• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Луїджі Ріццо
• Луїджі Ріццо на сайті marina.difesa.it (італ.)
• Луїджі Ріццо на сайті treccani.it (італ.)