Луї Тулліус Йоахім Вісконті

Луї Тулліус Йоахім Вісконті
фр. Louis Visconti
Ім'я при народженні	італ. Louis Tullius Joachim Visconti
Народився	11 лютого 1791(1791-02-11)[2][4][…]  Рим, Папська держава[2]
Помер	29 грудня 1853(1853-12-29)[1][2][…] (62 роки) або 23 грудня 1853(1853-12-23)[4][5] (62 роки)  Париж
Поховання	Пер-Лашез і Louis Visconti's tombd
Країна	Франція
Діяльність	архітектор
Alma mater	Національна вища школа красних мистецтв
Вчителі	Шарль Персьє, П'єр-Франсуа-Леонар Фонтен і Франсуа-Андре Венсан
Відомі учні	Alfred Berruyerd
Знання мов	французька[4]
Членство	Академія красних мистецтв Франції і Académie d'architectured
Magnum opus	Peter and Paul Church in Haminad і fontaine Louvoisd
Посада	road menderd
Батько	Ennio Quirino Viscontid
Нагороди	Римська премія (1814)
Медіафайли у Вікісховищі

Луї Тулліус Йоахім Вісконті (фр. Louis-Tullius-Joachim Visconti; *11 лютого 1791 року, Рим — †23 грудня 1853 року, Париж) — французький архітектор, розробник проекту надгробного пам'ятника Наполеону І і один з архітекторів, які розробляли проект будівництва Французької національної бібліотеки.

Луї Вісконті син відомого італійського археолога Енніо Вісконті, та онук не менш відомого Жана-Батіста Вісконті. З 1808 по 1817 роки вивчав архітектуру під керівництвом Шарля Персьє в Школі образотворчих мистецтв у Парижі. Він був нагороджений другого Гран-прі в розділі «Архітектура» та департаментські нагородою від Академії, а в 1825 році призначений архітектором Національної бібліотеки. Його головним обов'язком на цій посаді стали реставраційні роботи публічного читацького залу. Він заслужив свою репутацію на початковому періоді як архітектор, проектуючи житлові будинки, хоча в той же час він побудував ряд громадських фонтанів в Парижі, включаючи фонтан «Гальон» (1824—1828), фонтан «Люве» (1835—1839) і фонтан «Мольєр» (1841—1843).

Луї Тулліус брав участь у відродженні мальовничого та готичного стилів, особливо це помітно в архітектурному вирішенні замку де Люссьє (1844), який побудований на кшталт англійської котеджу.

У 1842 році Луї-Філіпп I наказав перевезти прах Наполеона на кладовище ветеранів, і архітектор отримав замовлення на проектування відповідного надгробного пам'ятника; підсумком став пишний монумент (саркофаг з червоного мармуру, що стоїть на постаменті з зеленого граніту). Після вступу на престол Наполеона ІІІ йому було доручено проектування сполучної галереї між старим будинком Лувру та Тюїльрі. Проект згодом був втілений в життя, піддавшись сильним декоративним доопрацюванням архітектора Гектора-Мартіна Лефюеля.

Луї Вісконті помер 1853 року від серцевого нападу, похований на кладовищі Пер-Лашез.

• Françoise Hamon and Charles MacCallum, Louis Visconti. 1791—1853, Paris, Délégation à l'Action Artistique de la Ville de Paris, 1991 — ISBN 2-905118-38-5.
• Adolphe Lance: Dictionnaire des architects français. Morel, Paris 1872 (2 Bde., hier speziell Bd. 2)