Лінобамбаки

Лінобамбаки

Лінобамбаки або Ліновамваки — крипто-християнська громада на Кіпрі, переважно католицького та греко-православного походження[1], яка під час османського панування зазнавала переслідувань за свою релігію. Під час британського правління вони асимілювалися в громаду турків-кіпріотів.[2][3]

Етимологія

Слово Linobambaki походить від грецького Λινοβάμβακοι, що походить від сполучення слів λινό (lino) «льон» і βαμβάκι (vamvaki) «бавовна».[4] Цей термін використовувався як метафора, щоб продемонструвати, що, хоча вони мали християнське походження, вони вирішили виглядати як мусульмани.[5]

Історія

Хасан Пулі (Хасан Буллі), історична постать кіпрського фольклору

Османсько-венеційська війна (1570–73) завершилася тим, що Кіпр залишився під владою Османської імперії, і відразу після війни були введені санкції щодо католицького населення острова.[6] Коли османсько-венеційське суперництво досягло свого піку, османи побоювалися загрози безпеці, яку становили латинські католики Кіпру, і, зокрема, того, що вони спонукатимуть венеційців повернутися. У результаті османська толерантність до католицької громади була набагато меншою, ніж до греко-православної.[7] Окрім політичного та релігійного тиску, існував економічний гніт, який включав позбавлення їхніх прав на володіння власністю. Католицьке населення, яке постраждало від цих заходів, складалося з латинян, венеційців, генуезців, маронітів і вірмен, які прийняли іслам, щоб обійти ці османські правові приписи. Їхнє штучне та зацікавлене сприйняття релігії призвело до того, що вони зрештою отримали ім'я лінобамбаки.[8]

Лінобамбаки зовні не сповідували і не демонстрували своїх релігійних переконань, оскільки їхнє фальшиве навернення мало на меті вислужитися перед османами та православними громадами. Тому в повсякденному житті вони обирали або одне християнське і одне мусульманське ім'я, або спільне ім'я, що зустрічається в обох віросповіданнях, наприклад, Ібрагім (Авраам), Юсуф (Йосип) або Муса (Мойсей).[9] Під час щорічного призову їх часто призвали до османської армії[10], і вони уникали сплати податків за немусульман. Лінобамбаки не повністю перейшли до традиційного мусульманського життя, а лише демонстрували релігійні практики та вірування, які давали їм переваги, доступні лише мусульманам. Наприклад, вони часто вживали алкоголь і свинину,[11] і не відвідували релігійні служби; традиції, подібні до турецько-кіпрської культури сьогодні. Багато лінобамбацьких сіл мають християнські імена святих, які починаються на άγιος (ayios), або «святий», щоб пояснити їх латино-католицьке походження. Культурне коріння та історію Лінобамбаків можна знайти в житті та літературі кіпріотів-турків. Наприклад, двома найвидатнішими головними героями кіпрського фольклору є «Гавур Імам» і «Хасан Буллі».[12] Лінобамбаки були учасниками більшості повстань і заколотів проти османського правління, а також інших органів місцевого самоврядування на острові.[13]

Лінобамбаків згадують іноземні мандрівники, які відвідали Кіпр до ХХ століття.[14] Англійський історик і мандрівник Вільям Хепворт Діксон, який відвідав Кіпр у 1878 році, описує лінобамбаків як «неприємний, але комічний елемент», що змінює релігію день у день. Батьки вдають, ніби обрізають своїх дітей, і дають їм імена, які звучать як мусульманські, так і християнські, наприклад Якуб, Жусуф і Муса. Він зазначає, що цими хитрощами користуються цілі села «білих» кіпріотів.[15]

Населені пункти

Багато сіл і сусідніх територій, визнаних турецько-кіпрськими маєтками, раніше були центрами діяльності Лінобамбаків. До них належать:

 

  • Agios Andronikos (Yeşilköy)[16]
  • Agios Ioannis (Ayyanni)[17]
  • Agios Sozomenos (Arpalık)[18]
  • Agios Theodoros (Boğaziçi)[11]
  • Armenochori (Esenköy)[19]
  • Ayios Iakovos (Altınova)[19]
  • Ayios Khariton (Ergenekon)[19]
  • Dali (Dali)[18]
  • Frodisia (Yağmuralan)[20]
  • Galinoporni (Kaleburnu)[21]
  • Kato Arodes (Aşağı Kalkanlı)[18]
  • Tylliria (Dillirga)[22]
  • Kritou Marottou (Grit-Marut)[23]
  • Limnitis (Yeşilırmak)[24]
  • Louroujina (Luricina/Akincilar)[25]
  • Melounta (Mallıdağ)[19]
  • Potamia (Bodamya)[18]
  • Vretsia (Vretça)[17]

Сьогодні

Під час британського правління була скасована система міллету Османської імперії. У цей період жителі Кіпру були розділені на дві основні групи в переписах і адміністративних записах.[26] Через політику британської адміністрації «розділяй і володарюй» лінобамбаки були інтегровані в спільноту турків-кіпріотів.[3] Протягом 1950-х років все ще існували грекомовні поселення, які називали себе турками-кіпріотами; такі поселення, як Лапітос, Платанісос, Агіос Симеон і Галінопорні.[27]

Див. також

Список літератури

  1. ↑ Selim Deringil (2012). Conversion and Apostasy in the Late Ottoman Empire. Cambridge University Press. с. 112. ISBN 978-1-107-00455-9.
  2. ↑ Chrysostomos Pericleous (2009). Cyprus Referendum: A Divided Island and the Challenge of the Annan Plan. I.B.Tauris. с. 131. ISBN 978-0-85771-193-9.
  3. ↑ а б Tassos A. Mikropoulos (2008). Linovamvaki. Elevating and Safeguarding Culture Using Tools of the Information Society: Dusty traces of the Muslim culture. Livanis. с. 94. ISBN 978-960-233-187-3.
  4. ↑ Pinar Senisik (2011). The Transformation of Ottoman Crete: Revolts, Politics and Identity in the Late Nineteenth Century. I.B.Tauris. с. 64. ISBN 978-0-85772-056-6.
  5. ↑ Idesbald Goddeeris (2004). De Europese periferie. Leuven University Press. с. 275. ISBN 978-90-5867-359-6.
  6. ↑ Servet Sami Dedeçay (2008). Kıbrıslı Türk kadınının eğitim aracılığı sayesinde dinsel mutaassıplıktan sıyrılıp çağdaş hak ve özgürlük kuralllarını kabullenişi. Lefkoşa Özel Türk Üniversitesi. с. 297.
  7. ↑ James Knowles (1908). The Twentieth Century and After. Spottiswoode. с. 753.
  8. ↑ Captain A. R. Savile (1878). Cyprus. H.M. Stationery Office. с. 130.
  9. ↑ Luigi Palma di Cesnola; Charles William King; Alexander Stuart Murray (1878). Cyprus: Its Ancient Cities, Tombs, and Temples : a Narrative of Researches and Excavations During Ten Years' Residence in that Island. Harper & Brothers. с. 185.
  10. ↑ Frederic Henry Fisher (1878). Cyprus, our new colony, and what we know about it. George Routledge and Sons. с. 42.
  11. ↑ а б Tassos A. Mikropoulos (2008). Linovamvaki. Elevating and Safeguarding Culture Using Tools of the Information Society: Dusty traces of the Muslim culture. Livanis. с. 93. ISBN 978-960-233-187-3.
  12. ↑ (Дипломна робота). {cite thesis}: Пропущений або порожній |title= (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  13. ↑ Costas P. Kyrris (1984). Ανατομία του Οθωμανικού Καθεστώτος Στην Κύπρο 1570-1878. Nicosia: Dimos Lefkosias. с. 64—66.
  14. ↑ Άντρος Παυλίδης, «Η Κύπρος ανά τους αιώνες μέσα από τα κείμενα ξένων επισκεπτών της» (Antros Palvlides, "Cyprus through the centuries in the texts of her foreign visitors), ed. Φιλόκυπρος (Philokypros), Cyprus 1994, vol. 2, pp. 1098 (William Turner 1815), 1141 (Luis Salvator 1873), 1163 (Hepworth W. Dixon 1878). In Greek language.
  15. ↑ William Hepworth Dixon, «British Cyprus», Chapman and Hall 1879, pp 29, 30
  16. ↑ Ian Robertson (1981). Cyprus. Benn. с. 85. ISBN 978-0-510-01633-3.
  17. ↑ а б Marc Dubin (2002). Cyprus. Rough Guides. с. 412. ISBN 978-1-85828-863-5.
  18. ↑ а б в г Jan Asmussen (2001). "Wir waren wie Brüder": Zusammenleben und Konfliktentstehung in ethnisch gemischten Dörfern auf Zypern. LIT Verlag Münster. с. 78—79. ISBN 978-3-8258-5403-4.
  19. ↑ а б в г Alexander-Michael Hadjilyra (2009). The Armenians of Cyprus. Kalaydjian Foundation. с. 13.
  20. ↑ Esat Mustafa (2013). Kıbrıs Tarihinde Yağmuralan (Vroişa) (Turkish) . Lefkoşa: Ateş Matbaacılık. с. 39.
  21. ↑ Bağışkan, Tuncer (15 березня 2014). Kaleburnu köyüne bir yolculuk (1). YeniDüzen Gazetesi (Turkish) . Lefkoşa: United Media Group. Процитовано 10 червня 2014.
  22. ↑ Kiamran Halil (1983). The Rape of Cyprus. Prosperity Publications. с. 19. ISBN 978-0-905506-07-4.
  23. ↑ Tahsin, Arif Hasan (3 вересня 2004). Yeter ki Tohum Çürük Olmasın. Yeniçağ Gazetesi (Turkish) . Lefkoşa. Процитовано 10 червня 2014.
  24. ↑ Mahmut Islamoglu; Sevket Oznur (2013). Linobambaki: The Christian-Muslim Cypriots. с. 5.
  25. ↑ Andrekos Varnava; Nicholas Coureas; Marina Elia (2009). The minorities of Cyprus: development patterns and the identity of the internal-exclusion. Cambridge Scholars. с. 204. ISBN 978-1-4438-0052-5.
  26. ↑ Samson Opondo; Michael J. Shapiro (2012). The New Violent Cartography: Geo-Analysis after the Aesthetic Turn. Routledge. с. 205. ISBN 978-1-136-34508-1.
  27. ↑ Beckingham, Charles Fraser (1957). The Turks of Cyprus. Journal of the Anthropological Institute of Great Britain and Ireland. London: Royal Anthropological Institute. 87 (2): 170—171. ASIN B002HHIRQ8.