Малі супутники

Наносупутники — ESTCube-1

Малі супутники (англ. Small satellite, не плутати з мінісупутниками) — тип штучних супутників Землі, що мають масу до 500 кг[джерело?]. Часто проєктуются для роботи в групі («swarm» — рій), деякі групи потребують наявності більш великого супутника для зв'язку із Землею.

Група[1] Маса, кг
Великі супутники >1000
Середні супутники 500—1000
Міні супутники 100—500
Мікро супутники 10—100
Нано супутники CubeSat 1—10
Піко супутники 0,1—-1
Фемто супутники <0,1

Історія

14 січня 2025 року ракета-носій Falcon 9 компанії SpaceX стартувала з авіабази Ванденберг у Каліфорнії (США). Політ відбувся у рамках програми SmallSat Rideshare з масового запуску малих супутників. Незабаром перший ступінь ракети-носія успішно повернувся на стартовий майданчик, а другий — вивів корисне навантаження (131 малий супутник) на сонячно-синхронну орбіту. Корисне навантаження включало десятки мікросупутників і кубсатів, серед яких були апарати для отримання зображень Землі, що належали індіанському стартапу Pixxel і уряду ОАЕ, а також Varda Space, і навіть «супутник для селфі»[2].

Призначення

Сучасні малі супутники виділяються відносно великою функціональністю, не дивлячись на свій малий розмір. Їх область застосування широка — від спроб дистанційного зондування Землі до космічних спостережень:

  • Відпрацювання нових технологій, методів і програмно-апаратних рішень;
  • Освітні програми;
  • Екологічний моніторинг;
  • Дослідження геофізичних полів;
  • Астрономічні спостереження.

Особливості

У космічних апаратах для низьких орбіт, до яких належать і малі супутники, використовують комерційні мікросхеми, а не їх спеціалізовані аналоги, як при проєктуванні звичайних супутників[3].

Розвитком для всієї космічної галузі стала комерціалізація і стандартизація супутникових компонентів та впровадження інтернету Речей[4].

Див. також

Примітки

Література