Манасі Прадхан

Манасі Прадхан
Manasi Pradhan
Народилася04 жовтня 1962 (62 роки)(19621004)
Банапур, Округ Кхурда, Одіша, Індія
Країна Індія Редагувати інформацію у Вікіданих
НаціональністьІндія
Діяльністьписьменниця, правозахисниця, поетеса Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУткальский університет, G.M. Law College, Пурі
Знання моворія Редагувати інформацію у Вікіданих
НагородиStree Shakti Puraskar
2013
Outstanding Women Award
2011

Манасі Прадхан (*4 жовтня 1962) – індійська феміністка та письменниця. Засновниця Національної кампанії «Честь для жінок», загальнонаціонального руху за припинення насильства проти жінок в Індії.[1][2][3][4][5][6] У 2014 році президент Індії нагородив її орденом Рані Ласхмібай Стрі Шакті Пураскар. Разом з Мері Премою П'єрік, глобальною головою Сестер місіонерок милосердя, вона отримала нагороду «Видатна жінка» (Outstanding Women Award) у 2011 році.[7][8][9][10]

Про Прадхан часто пишуть міжнародні видання та організації. У 2016 році нью-йоркське видання Bustle назвало її однією з 20 найбільш надихаючих феміністичних авторок та активісток.[11] У 2017 році лос-анджелеське видання Welker Media Inc. назвало її однією з 12 найвпливовіших феміністичних змінотвориць.[12] У 2018 році Оксфордський союз Оксфордського університету запросив її виступити перед спілкою.[13][14][15][16]

Прадхан заснувала такі організації, як Нірбхая Вахіні(інші мови), Нірбхая Самарох(інші мови) та OYSS Women(інші мови).[17][18] Входила до складу комісії Центральної ради з сертифікації фільмів (Цензорської ради) Індії[19] та Слідчого комітету Національної комісії у справах жінок.[20][21][22][23]

Народившись у бідній родині у віддаленому селі Одіша, вона успішно боролася з широко розповсюдженим соціальним табу на освіту жінок, щодня долаючи 15 км горбистою місцевістю та болотом до єдиної середньої школи в усьому регіоні, щоб стати першою жінкою-абітурієнткою у своєму селі, а згодом – першою жінкою-випускницею юридичного факультету у своєму регіоні. Історія життя Манасі Прадхан була екранізована у документальних фільмах у США та Ізраїлі.[24][25][26]

Ранні роки та освіта

Манасі Прадхан народилася в бідній сім'ї у віддаленому селі Аятапур міста Банапур(інші мови) округу Кхурда, Одіша[7], старшою серед двох дочок і сина Гемалати Прадхана і Годабарішем Прадханом. Батько був фермером, а мати – домогосподаркою.[27]

Жіноча освіта у більшості сільських районів Банапуру тоді вважалася головним табу. Дівчаткам рідко дозволяли відвідувати середню школу. Після закінчення середньої школи в селі на неї чинився сильний тиск, щоб вона припинила навчання. Крім того, у прилеглих районах не було жодної середньої школи.[28]

Вона щодня проходила 15 км горбистою місцевістю та болотом до єдиної середньої школи в усьому регіоні та стала першою жінкою, яка склала іспит на атестат зрілості у своєму селі.[7][29]

Після закінчення середньої школи Патітапабан у Гамбхарімунді родина переїхала до Пурі, щоб Прадхан могла здобути освіту в коледжі. Маючи невеликі прибутки від сільських фермерських угідь було важко годувати сім'ю. Невдовзі після складання проміжного іспиту їй довелося працювати, щоб утримувати сім'ю та оплачувати навчання. Вона здобула ступінь бакалавра економіки в Державному жіночому коледжі в Пурі та ступінь магістра літератури в Університеті Уткала. Здобула ступінь бакалавра права в Юридичному коледжі Г. М. Пурі.[30][31]

Президент Індії Пранаб Мукерджі вручає Манасі Прадхан Орден Лакшмі Баї Stree Shakti Puraskar 2013 року в Раштрапаті-Бхавані в Нью-Делі 8 березня 2014 року.[32]

Кар'єра

Протягом короткого періоду Манасі Прадхан працювала у фінансовому департаменті, уряді штату Одіша та банку Андхра, але залишила обидві установи, щоб реалізувати власну справу. У жовтні 1983 року, у віці 21 року, вона розпочала власний поліграфічний бізнес і літературний журнал. За кілька років бізнес виріс в геометричній прогресії, що зробило її однією з небагатьох успішних жінок-підприємиць свого часу.[30][33][34]

Активізм

1987 року вона заснувала організацію OYSS Women. Початковим мотивом було допомогти дівчатам-студенткам здобути вищу освіту та розвивати їх як майбутніх лідерок у суспільстві. OYSS Women організовує семінари з лідерства, освітні та професійно-технічні табори, табори з правової обізнаності та самооборони, виховуючи тисячі молодих жінок як майбутніх лідерок в обраній ними сфері.[35]

Окрім вищезазначеного, організація проводить численні заходи та акції і широко відома своїм новаторським внеском у розширення прав і можливостей жінок. Організація також очолює Національну кампанію «Честь для жінок».[36]

Національна кампанія «Честь для жінок».

У листопаді 2009 року Манасі Прадхам започаткувала Національну кампанію «Честь для жінок» – загальнонаціональний рух за припинення насильства проти жінок в Індії. Рух відіграв важливу роль у згуртуванні нації проти жорстокость щодо жінок.[37][38]

Рух використовує багатовекторну стратегію для боротьби із загрозою чоловічого насильства в Індії. Організація використовує безліч засобів, таких як кіоски, фестивалі, зустрічі та літературу з питань прав жінок, аудіовізуальні покази, вуличні вистави тощо, щоб підвищити обізнаність щодо правових та інституційних положень для боротьби зі звірствами щодо жінок.[39] Організація також чинить тиск на державу, мобілізуючи громадську думку та проводячи постійні кампанії за інституційні зміни та виправні заходи, спрямовані на стримування насильства проти жінок.[40]

У 2013 році, після чотирирічної роботи, що включала серію національних семінарів, воркшопів та консультацій за участю зацікавлених сторін з усієї Індії, рух розробив детальний проєкт, що описує його боротьбу за припинення насильства проти жінок.

У 2014 році рух випустив Хартію вимог з чотирьох пунктів для всіх урядів штатів Індії. Того ж року було створено Нірбхая Вахіні, що складається з понад 10 000 волонтерів по всій Індії, які мобілізують громадську думку та беруть участь у тривалій кампанії за реалізацію Хартії вимог з чотирьох пунктів.[41]

Хартія вимог із чотирьох пунктів

У 2014 році Національна кампанія «Честь для жінок» на чолі з Манасі Прадхан оприлюднила хартію вимог з чотирьох пунктів до урядів усіх штатів Індії. Хартія є наріжним каменем руху і спонукала уряди кількох штатів внести відповідні поправки.

  1. Повне припинення торгівлі спиртними напоями
  2. Навчання жінок самообороні як частина освітньої програми
  3. Спеціальний підрозділ охорони безпеки жінок у кожному районі
  4. Прискорений суд та спеціальне слідче та прокурорське крило для розслідування злочинів проти жінок у кожному районі.[40][42]

Літературні твори

Манасі Прадхан — відома письменниця та поетеса. Її четверта книга Urmi-O-Uchchwas (ISBN 81-87833-00-9 ) була перекладена вісьма основними мовами.[19][43][44]

Особисте життя

Манасі Прадхан — мати танцюристки і хореографки Байсалі Моханті, яку вона народила 5 серпня 1994 року в Пурі, Одіша, з Радхи Бінод Моганті, колишнім головним інженером-електриком та випускником Індійського технологічного інституту.[45][46]

Примітки

  1. ↑ President Confers Stree Shakti Puruskar on International Women's Day. Press Information Bureau, Government of India. 8 березня 2014. Процитовано 12 березня 2014.
  2. ↑ Manasi among World's top feminists. The Pioneer. 24 листопада 2016. Процитовано 12 лютого 2018.
  3. ↑ These women's rights activists inspire us to fight for equality. ONE. One.org, Washington, DC. 9 лютого 2017. Процитовано 3 червня 2017.
  4. ↑ Manasi Pradhan wins Rani Laxmibai Puraskar. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 13 липня 2017.
  5. ↑ At Chilika meet, rural women vow to fight against violence. Daily Pioneer. Dailypioneer.com. 26 квітня 2013. Процитовано 15 червня 2013.
  6. ↑ Vu Thu Ha (29 вересня 2017). World needs empowered women more than ever. Vietnem News. Процитовано 14 березня 2018.
  7. ↑ а б в Rani Laxmibai Stree Shakti Puraskar for Manasi Pradhan. Statesman. 7 березня 2014. Процитовано 12 березня 2014.
  8. ↑ NameBright – Coming Soon (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 лютого 2017. Процитовано 4 липня 2016.
  9. ↑ Women Reformers : Breaching Bastions. Sulabh International. 5 березня 2017. Процитовано 3 червня 2017.
  10. ↑ Giving Wings to Fly. Hindustan Times. Hindustan Times Newspaper Ltd. 8 березня 2018. Процитовано 15 березня 2018.
  11. ↑ Miller, E. Ce (14 листопада 2016). 20 Feminist Authors And Activists Who Will Inspire You To Get Out There And Fight. Bustle magazine, BDG Media Inc., New York City. Процитовано 30 грудня 2016.
  12. ↑ Ivashchenko, Ekaterina (6 липня 2017). Women's Power : 12 Feminists Any Changemaker Should Know. Welker Media Inc., Los Angeles. Архів оригіналу за 19 липня 2017. Процитовано 12 липня 2017.
  13. ↑ Manasi Pradhan to be a Guest Speaker at Oxford Union. SheThePeople.TV. 11 квітня 2018. Процитовано 2 жовтня 2018.
  14. ↑ Activist at Oxford Union. The Telegraph. 10 квітня 2018. Процитовано 6 жовтня 2018.
  15. ↑ Manasi Pradhan. The Oxford Union, Oxford, United Kingdom. 6 червня 2018. Процитовано 2 жовтня 2018.
  16. ↑ Manasi Pradhan invited to speak at the Oxford Union. The Pioneer. 9 квітня 2018. Процитовано 5 жовтня 2018.
  17. ↑ Stree Shakti Puraskar (PDF) (Пресреліз). Процитовано 13 березня 2014.
  18. ↑ Change in both men, women's mindsets needed'. Daily Pioneer. 21 квітня 2014. Процитовано 13 березня 2014.
  19. ↑ а б I & B Ministry appoints Manasi Pradhan as Censor Board advisory member – Trade News. BollywoodTrade.com. 20 серпня 2010. Архів оригіналу за 13 березня 2014. Процитовано 15 червня 2013.
  20. ↑ Women's Panel to probe teacher's murder. NDTV. 12 листопада 2013. Процитовано 14 березня 2018.
  21. ↑ Chilika circuit not safe for women, says NCW. Times of India. 2 лютого 2014. Процитовано 14 березня 2018.
  22. ↑ Serious loopholes in Women Security. 8 грудня 2013. Процитовано 14 березня 2018.
  23. ↑ NCW for Judicial Probe into Woman Constable Assault. Outlook India. news.outlookindia.com. 20 вересня 2012. Архів оригіналу за 8 листопада 2012. Процитовано 15 червня 2013.
  24. ↑ Tyagi, Dev (20 листопада 2017). Manasi Pradhan : Meet One of India's Finest Unsung Women Heroes. Rapidleaks. Процитовано 12 лютого 2018.
  25. ↑ Standing up for Women. Orissa Post. Dharitri Newspaper Group. 13 березня 2018. Архів оригіналу за 22 березня 2018. Процитовано 14 березня 2018.
  26. ↑ Women Role Models. Handwork of India. 10 лютого 2018. Процитовано 13 березня 2018.
  27. ↑ महिला हिंसा के खिलाफ आवाज़ उठाती मानसी प्रधान. Lok Bharat Media Network. Архів оригіналу за 4 січня 2018. Процитовано 3 січня 2018.
  28. ↑ Story of Manasi Pradhan. First Stone Foundation. Архів оригіналу за 18 серпня 2017. Процитовано 3 червня 2017.
  29. ↑ Manasi Pradhan – The Social Reformer. JanManch TV. Архів оригіналу за 16 червня 2017. Процитовано 12 липня 2017.
  30. ↑ а б Manasi Pradhan wins Rani Laxmibai Puraskar. Orissa Post. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 13 березня 2014.
  31. ↑ Manasi Pradhan biography. www.notedlife.com. Архів оригіналу за 4 січня 2018. Процитовано 13 липня 2017.
  32. ↑ laws alone cant come to women's rescue. The Hindu. 8 березня 2013. Процитовано 15 березня 2014.
  33. ↑ 5 Most Inspiring Women Social Workers around the World. Women's Day. Архів оригіналу за 16 лютого 2018. Процитовано 22 червня 2017.
  34. ↑ Women Entrepreneur contribution to Indian Economy (PDF). DVS International Journal of Multi-Disciplinary Research, ISSN No.2454-7522, Issue: 08 Vol:02, No.4 April–June 2017. Архів оригіналу (PDF) за 22 березня 2018. Процитовано 15 березня 2018.
  35. ↑ Women's Rights Stall at Puri. The Pioneer. 4 липня 2014. Процитовано 7 березня 2015.
  36. ↑ Roadmap drawn for rural women empowerment. 26 червня 2013. Процитовано 7 березня 2015.
  37. ↑ Three strategies to cut violence against women. The Pioneer. 13 квітня 2015. Процитовано 28 червня 2015.
  38. ↑ Manasi Pradhan. The Hindu. Архів оригіналу за 9 січня 2020. Процитовано 12 лютого 2018.
  39. ↑ Rural women vow to fight against violence. The Pioneer. 26 квітня 2013. Процитовано 14 березня 2015.
  40. ↑ а б Three-pronged Strategy to Curb Crime Against Women. The Indian Express. Архів оригіналу за 30 листопада 2015.
  41. ↑ Nirbhaya Vahini to fight violence against women. The Pioneer. 21 грудня 2013. Процитовано 14 березня 2015.
  42. ↑ The Most Courageous Act done to bring Change in India. The Open Page. 5 березня 2018. Процитовано 22 березня 2018.
  43. ↑ Manasi Pradhan is advisory panel member of Censor Board. Indian Television Dot Com. IndianTelevision.com. 20 серпня 2010.
  44. ↑ Manasi Pradhan: Odisha's daughter. 15 вересня 2016. Архів оригіналу за 29 березня 2018. Процитовано 22 листопада 2016.
  45. ↑ Oxford topper Baisali Mohanty appointed United Nations Policy Officer. Odisha Diary, Latest Odisha News, Breaking News Odisha (амер.). 2 липня 2020. Процитовано 9 січня 2025.
  46. ↑ Baisali Mohanty appointed United Nations Policy Officer. The Samikhsya (амер.). 4 липня 2020. Процитовано 9 січня 2025.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Манасі Прадхан