Маргарита Фогт

Маргарита Фогт
Народилася13 лютого 1913(1913-02-13)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих або 19 лютого 1913(1913-02-19)[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Берлін, Німецька імперія[2]
Померла6 липня 2007(2007-07-06)[2][1] Редагувати інформацію у Вікіданих (94 роки)
Ла-Хоя, Сан-Дієґо, Каліфорнія, США
Країна Німеччина Редагувати інформацію у Вікіданих
 США Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьвірусологиня, онколог
Alma materHU Berlin Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьбіологія Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладКаліфорнійський технологічний інститут Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоOskar Vogtd[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиСесіль Фогт[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриМарте Фогт Редагувати інформацію у Вікіданих

Маргарита Фогт (13 лютого 1913(1913-02-13) Редагувати інформацію у Вікіданих або 19 лютого 1913(1913-02-19) Редагувати інформацію у Вікіданих, Берлін — 6 липня 2007(2007-07-06) Редагувати інформацію у Вікіданих, Ла-Хоя, Каліфорнія) — біологиня в галузі раку та вірусолог. Стала відомою завдяки своїм дослідженнями з поліомієліту та раку в Інституті біологічних досліджень Солка (англ. Salk Institute for Biological Studies).

Раннє життя

Фогт народилась в Німеччині в 1913 році. Молодша дочка Оскара Фогта і француженки Сесіль Фогт-Магнер. Її батьки були відомими неврологами і вона виросла в інтенсивному науковому середовищі.[4][5] Її старша сестра, Марта Фогт (1903—2003), була нейрофармакологинею, стала членкинею Королівського товариства і професоркою у Кембриджі .

Кар'єра

Маргарита Фогт приєдналась в роботі до своїх батьків у приватному інституті в Нойштадті, Чорному лісі, де родина жила протягом Другої світової війни. Там вона активно працювала над розвитком Дрозофіла.[4][5][6] Вона опублікувала понад 30 робіт з кільцевої залози і гомеотичних мутантів.[7]

Фогт переїхала до Каліфорнійського технологічного інституту в 1950 році для роботи з Максом Дельбрюком. Він познайомив її з Ренато Дульбекко, молодшим викладачем кафедри біології[8] і разом, Фогт і Дульбекко працювали над методами культивування поліовірусу. Вони були першими, хто успішно вирощував вірус in vitro і могли очистити його від нальоту, що є важливим кроком для подальшого виробництва вакцини.[4][5][8] Технічні можливості Фогт, як культуриста клітин, були важливими для цієї роботи. Потім вони звернули увагу на віруси, що викликають рак, починаючи з вірусу поліоми. Вони змогли культивувати цей вірус і вивчити його затримку, що призвело до іншого класичного дослідження[9].

У 1963 році Дульбекко був відібраний до новоствореного Інституту біологічних досліджень Салк, а Фогт приєдналась до нього як науковий співробітник у своїй групі.[4][5][8] Науковці продовжували роботу над вірусами, що викликають пухлини. Однак їхні погляди розходилися, і в 1973 році Маргарита Фогт була призначена професором-дослідником, отримала самостійну позицію, що дозволило їй реалізувати свій інтерес до витоків раку.[6] Її інтереси схилялись до вивчення клітинної імморталізації в ракових клітинах і ролі теломери в цьому процесі. В 1998 році вона опублікувала свою останню працю.

Фогт зробила значний внесок як науковець у багатьох областях: як генетик розвитку дрозофіли, як вірусолог, що працює з лауреатом Нобелівської премії Ренато Дульбекко, і як дослідник вірусної трансформації та клітинної імморталізації. Більше того, вона була впливовим наставником і колегою для багатьох молодших вчених, серед яких кілька майбутніх нобелівських лауреатів.[4][5][6] Її робота ніколи не була відзначена головною нагородою, хоча це широко розглядається як приклад. Маргарита Фогт відзначалась своєю відданістю роботі і була зайнята в лабораторії навіть в її 80 років.

Дослідниця померла 6 липня 2007 року у своєму будинку в Ла-Хойя, Каліфорнія, у віці 94 років.[10]

Примітки

  1. ↑ а б SNAC — 2010.
  2. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #125608012 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ а б https://www.sciencenews.org/article/marguerite-vogt-polio-virus-lab-research-virology
  4. ↑ а б в г д Angier, Natalie (10 квітня 2001). SCIENTIST AT WORK -- Marguerite Vogt; A Lifetime Later, Still in Love With the Lab. The New York Times. с. D1. Архів оригіналу за 14 березня 2009. Процитовано 8 червня 2019.
  5. ↑ а б в г д A Site In Tribute toDoctor MARGUERITE VOGT. Архів оригіналу за 22 квітня 2019. Процитовано 8 червня 2019.
  6. ↑ а б в Forsburg, Susan. Remembering Marguerite Vogt. Архів оригіналу за 27 червня 2017. Процитовано 10 березня 2012.
  7. ↑ Jones, Davy. Marguerite Vogt Tribute Site. Архів оригіналу за 22 квітня 2019. Процитовано 20 липня 2007.
  8. ↑ а б в Interview with Renato Dulbecco: Caltech Oral History. January 2001. Архів оригіналу за 22 листопада 2018. Процитовано 20 липня 2007.
  9. ↑ IRUS-CELL INTERACTION WITH A TUMOR-PRODUCING VIRUS. Архів оригіналу за 17 вересня 2021. Процитовано 8 червня 2019.
  10. ↑ (Пресреліз). {cite press release}: Пропущений або порожній |title= (довідка)

Посилання