Марк Емілій Лепід Порціна

Марк Емілій Лепід Порціна
Народився	180 до н. е.  або 180 до н. е.[1]  Стародавній Рим
Помер	123 до н. е.  невідомо
Країна	Стародавній Рим
Діяльність	давньоримський політик, давньоримський військовий
Знання мов	латина
Суспільний стан	патрицій[1]
Посада	давньоримський сенатор[d][2]  і консул[2]
Рід	Aemilii Lepidid
Батько	Марк Емілій Лепід[1][1]  або Марк Емілій Лепід[1][1]
Мати	невідомо
Брати, сестри	Марк Емілій Лепід[1][1]  і Марк Емілій Лепід[1][1]

Марк Емілій Лепід Порціна (180 — 123 роки до н. е.) — політичний, державний та військовий діяч Римської республіки, консул 137 року до н. е.

Походив з патриціанського роду Еміліїв. Син Марка Емілія Лепіда, військового трибуна 190 року до н. е. З молоду займався красномовством, ставши визначним красномовцем свого часу.

У 155 році до н. е. увійшов до колегії понтифіків. У 140 році до н. е. став претором. Під час своєї каденції представив сенату посланців міст Магнесії та Прієни, які прибули для вирішення суперечки стосовно території.

У 137 році до н. е. його обрано консулом разом з Гаєм Гостилієм Манціном. Тривалий час протидіяв прийняттю закону народного трибуна Луція Кассія стосовно таємного голосування у народних зборах. Спрямований до Ближньої Іспанії, де не дочекавшись рішення сенату стосовно договору Манціна з нумантійцями, брехливо звинуватив іберійське плем'я ваккеїв у ворожості до Риму й взяв в облогу їхню столицю Палантію (сучасне місто Паленсія). Він не підкорився наказу сенату припинити військові дії й незабаром зазнав поразки. У 136 році до н. е. Лепід повністю відступив від міста у безладді та з великими втратами, залишивши хворих й поранених. Після цього Лепіда повернули до Риму, де присудили до великого штрафу за непокору наказам.

• Марк Емілій Лепід,
• Емілія, весталка з 135 року до н. е.

• G. V. Sumner, «Orators in Cicero's Brutus: prosopography and chronology», 1973, p. 47—48 (англ.)
• Орозій, V 4, 19; 5, 13.

Це незавершена стаття про особу Стародавнього Риму. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.