Меньгерт Лоньяї
Меньгерт Лоньяї угор. Lónyay Menyhért | |||
| |||
---|---|---|---|
14 листопада 1871 — 4 грудня 1872 | |||
Попередник: | Андраші Дюла | ||
Спадкоємець: | Йожеф Славі | ||
| |||
21 травня 1870 — 14 листопада 1871 | |||
Попередник: | Фердинанд фон Бейст | ||
Спадкоємець: | Андраші Дюла Людвиг фон Гольцгетан | ||
| |||
20 лютого 1867 — 21 травня 1870 | |||
Попередник: | посада створена | ||
Спадкоємець: | Карой Керкарой | ||
Народження: |
6 січня 1822[1] Nagylónyad, Угорщина | ||
Смерть: |
3 листопада 1884 (62 роки) Будапешт, Австро-Угорщина | ||
Поховання: | Nagylónyad | ||
Країна: |
Австрійська імперія Угорщина | ||
Релігія: | кальвінізм[2] | ||
Освіта: | Будапештський університет (1839)[3] і Будапештський університет (1841) | ||
Партія: | Deák Partyd[4], Peace Partyd[5] і Address Partyd[4] | ||
Автограф: | |||
Меньгерт Лоньяї (угор. Lónyay Menyhért; 6 січня 1822, Надьлоня, Саболч-Сатмар-Береґ, Угорщина — 3 листопада 1884, Будапешт, Угорщина) — угорський державний діяч.
Біографія
З 1843 член палати, в якій належав до опозиції, але боровся проти заступницького тарифу Кошута.
У 1848 обіймав посаду товариша міністра фінансів. Коли в 1849 повстання було придушене, він втік, але в 1850 був помилуваний і повернувся в Угорщину, де сприяв врегулюванню річки Тиси, організував сільськогосподарські провінційні союзи, брав участь у будуванні кредитних установ, енергійно виступав на захист автономії протестантської церкви, якій загрожував патент 1859. В конституційному транслейтанському міністерстві Андраші від 17 лютого 1867 йому було доручено міністерство фінансів.
У 1870 він призначений імперським міністром фінансів, в листопаді 1871 — угорським міністром-президентом. Коли було виявлено, що він при державних позиках і закупівлях, а також при управлінні залізницями зловживав своїм впливом для власного збагачення — змушений був вийти у відставку (грудень 1872).
Праці
З 1875 був членом верхньої палати. Написав кілька праць угорською мовою: про державну власність (Будапешт, 1869), про громадські справи Угорщини (Будапешт, 1846 і 1873—1875). Німецькою мовою перекладено його праці «Bankfrage» (Будапешт, 1876) і «Graf Stefan Scéchenyi» (Будапешт, 1875).
Примітки
- ↑ Dr. Constant v. Wurzbach Lonyay, Meinhard // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 16. — S. 26.
- ↑ Béla P. Az 1848-1849. évi első népképviseleti országgyűlés történeti almanachja / за ред. P. Béla — Budapest: Országgyűlés, 2002. — С. 509. — 1367 с. — ISBN 963-00-9540-8
- ↑ Béla P. Az 1848-1849. évi első népképviseleti országgyűlés történeti almanachja / за ред. P. Béla — Budapest: Országgyűlés, 2002. — С. 510. — 1367 с. — ISBN 963-00-9540-8
- ↑ а б Dániel B., József P., Judit P. Képviselők és főrendek a dualizmus kori Magyarországon — Líceum Kiadó, 2020. — С. 136. — 639 с. — ISBN 978-963-496-144-4
- ↑ Orsolya V. B. Békepártiak önmagukról // Nógrád Megyei Múzeumok Évkönyve — 2001. — С. 102. — ISSN 0133-0802
Джерела
- Magyar életrajzi lexikon [Архівовано 19 жовтня 2012 у WebCite]
- Cieger András: Árny- és fényképek. Lónyay Menyhért személyisége [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]