Метт Г'юз
Метт Г'юз | |
---|---|
![]() | |
Загальна інформація | |
Повне ім'я | Меттью Аллен Г'юз |
Громадянство | ![]() |
Народження | 13 жовтня 1973 |
Гіллсборо, Іллінойс, США | |
Кар'єра у змішаних єдиноборствах | |
Зріст | 175 см |
Розмах рук | 185 см |
Вагова категорія | Напівсередня (70-77 кг) |
Стиль | Вільна боротьба |
Команда | Hughes Intensive Training |
Перший бій | 1 січня 1998 |
Останній бій | 24 вересня 2011 |
Статистика у змішаних єдиноборствах | |
Боїв | 54 |
Перемог | 45 |
• нокаутом | 17 |
• підкоренням | 18 |
• рішенням | 10 |
Поразок | 9 |
• нокаутом | 5 |
• підкоренням | 4 |
Меттью Аллен Г'юз (англ. Matthew Allen Hughes; нар. 13 жовтня 1973, Гіллсборо, Іллінойс, США) — американський спортсмен, професійний борець, спеціаліст зі змішаних бойових мистецтв (англ. MMA). Всеамериканський борець. Дворазовий чемпіон світу зі змішаних бойових мистецтв у напівсередній ваговій категорії за версією UFC (2001 — 2004, 2004 — 2006 роки), член Залу слави UFC.[1] Г'юзу належить рекорд за кількістю перемог в UFC — 18.
Біографія
Метт Г'юз народився 13 жовтня 1973 року в місті Гіллсборо, штат Іллінойс, США, в родині фермера. В юності захопився спортом, зокрема боротьбою. В шкільні роки виступав в регіональних чемпіонатах, зі змінним успіхом. Двічі ставав чемпіоном з вільної боротьби серед юніорів штату Іллінойс. Чотири рази ставав чемпіоном США з вільної боротьби серед юніорів, виступаючи за команди коледжу ім. Лінкольна і університету штату Іллінойс.[2]
Кар'єра в змішаних бойових мистецтвах
Кар'єру в змішаних єдиноборствах Г'юз почав у 1998 році успішними виступами на турнірах з джит кун до та боями у американській серії «Extreme Challenge», змагання в якій продовжував протягом чотирьох років, програвши лише раз американцю Деннісу Голлмену. Метт брав участь у двох «вісімках» (турнірах на вибування) під егідою "Extreme Challenge" — першу програв у фіналі вже згаданому Голлмену, а другу виграв, перемігши кожного з трьох суперників достроково.
В Абсолютний бійцівський чемпіонат (англ. UFC) Метт потрапляє у вересні 1999 року. Він дебютує на 22 етапі UFC і успішно проводить два бої. Третій бій, знову проти Денніса Холлмена, він програє, і деякий час бореться на інших рингах: в американських серіях WEF (Світовий чемпіонат екстремального бою) і «Extreme Challenge», в японській серії RINGS, а також бере участь у змаганнях із різних видів боротьби.
Г'юз повертається в UFC наприкінці 2001 року, вже досвідченим бійцем змішаного стилю із десятками перемог на рахунку. Він отримує пропозицію взяти участь у бою за звання чемпіона світу зі змішаних єдиноборств у напівсередній ваговій категорії, проти діючого чемпіона, канадця Карлоса Ньютона. У травні 2001 року Ньютон відібрав цей титул у друга і наставника Метта Г'юза — ветерана UFC Пета Мілетича, тому перемога над Ньютоном стала для Метта справою честі. Двобій двох борців, що пройшов в рамках 34 етапу чемпіонату, був складним і рівним у активності суперників. На другій хвилині другого раунду, у боротьбі на землі, Ньютон захопив Г'юза «трикутником» (удушення ногами). Долаючи опір опонента, на межі втрати свідомості від кров'яного удушення, Г'юз зміг піднятись, піднявши над собою Карлоса Ньютона, і кидком об настил рингу відправив його в нокаут. Таким чином Метт завоював титул чемпіона світу.
Метт Х'юз зберігає чемпіонський пояс протягом трьох років, проводячи раз за разом захисти титулу проти небезпечних супротивників, і врешті поступається першістю Бі Джей Пенну, який перейшов у напівсередню вагу із легкої спеціально для зустрічі з Г'юзом. Цей бій відбувся 31 січня 2004 року в рамках 46 етапу UFC. Пенн переміг Х'юза підкоренням, провівши удушення руками наприкінці першого раунду.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/e/e3/HughesPenn-faceoff.jpg/170px-HughesPenn-faceoff.jpg)
Втім, титул чемпіона не довго залишався зайнятим: не чекаючи реваншу, Пенн перейшов до виступів у турнірах K-1, мотивуючи свій вихід відсутністю сильних опонентів, тому адміністрація UFC позбавила його поясу. Титул чемпіона був оголошений вакантним, а претендентами стали Метт Г'юз і амбітний канадський боєць Жорж Сен-П'єр. На той час Сен-П'єр ще не представляв великої загрози для ХГюза, і колишній чемпіон світу досить швидко повернув собі титул, здолавши молодого канадця больовим прийомом на руку. За високу техніку виконання прийому Метт був нагороджений премією «Підкорення вечора».
Цього разу чемпіонський пояс залишається у власності Г'юза протягом двох років. Він проводить успішні захисти титулу, а також рейтингові бої, найвідомішим із яких став двобій із легендою змішаних єдиноборств Ройсом Ґрейсі. Ґрейсі, який протягом 10 років провів лише п'ять доволі неоднозначних боїв і прагнув нових звершень, сам наполягав на зустрічі з Г'юзом. Бій відбувся 27 травня 2006 року в рамках 60 етапу UFC і став однією із найважливіших подій спортивного світу того періоду. Широко розрекламований, цей захід привернув увагу близько 15 000 глядачів. За участь у двобої Ройс Ґрейсі отримав 400 000 доларів США, вчетверо більше, ніж Г'юз.[3] Втім, цей бій він програв. Боротьба швидко перейшла в партер, де Метт здолав легендарного бійця градом ударів.
У вересні того ж року відбувся бій-реванш із Бі Джей Пенном. Цього разу бій завершився достроковою, перемогою для Г'юза і технічним нокаутом для Пенна, який на тривалий час залишає спроби здобути «напівсередній» пояс. Метт Х'юз ставить рекорд за кількістю успішних захистів титулу — 7 разів.
Ера «найбільш домінуючого чемпіона в історії UFC»[4] завершилась наприкінці 2006 року — на 65 етапі Абсолютного бійцівського чемпіонату Жорж Сен-П'єр відібрав чемпіонський титул у Метта Г'юза. Поразкою для Метта завершились і бій-реванш і Сен-П'єром, вже третій їхній бій, і бій із бразильським бійцем Тіагу Алвесом, після чого Г'юз заявив про завершення кар'єри.
На початку 2009 року Г'юз повернувся в октагон. Мотивацією для чемпіона, за власними словами, було лише бажання знову змагатись.[2] Він провів успішний бій із екс-чемпіоном UFC Меттом Серрою, за який був нагороджений премією «Бій вечора». У вересні 2009 року стало відомо про підписання Х'юзом контракту на ще декілька боїв.[5]
2010 рік почався для екс-чемпіона успішно: на 112 етапі UFC він переміг технічним нокаутом ще одного представника клану Ґрейсі — Рензу Ґрейсі. 28 травня 2010 року Метт Г'юз став восьмим членом Залу слави UFC.[1]
На 117 етапі UFC Х'юз отримав видовищну перемогу над сильним суперником і черговим представником школи Ґрейсі — Рікардо Альмейдою. Удушення, що закінчилось технічним підкоренням суперника (втрата свідомості) було відзначено премією «Підкорення вечора», четвертою такою премією в кар'єрі чемпіона.
Успішний поступ Метта завершився 20 листопада 2010 року, коли на 123 етапі UFC він втретє у своїй кар'єрі зустрівся в клітці з Бі Джей Пенном. Пенн повернувся у напівсередню вагу після черги поразок і втрати титулу у легкій ваговій категорії, і прагнув впевненої перемоги. Бій тривав 21 секунду. Екс-чемпіони ввійшли в розмін ударами, в ході якого «малюк Джей» правим прямим ударом відправив Х'юза в нокдаун і швидко добив на землі. В бліц-інтерв'ю після бою Метт Г'юз висловив велике розчарування результатом поєдинку і не зміг відповісти на запитання стосовно його майбутнього в спорті.[6] Через десять місяців ветеран знову вийшов у октагон. Метт мав зустрітися з перможцем «Абсолютного бійця» Дієґо Санчесом, але той травмувався і на заміну йому вийшов Джош Кошчек, що входив до десятки найкращих бійців світу у категорії до 77 кг. Бій двох базових борців тривав у стійці і завершився для Г'юза нокаутом на останніх секундах прешого раунду.
Тренерська діяльність
Г'юз довгий час тренувався і тренував у команді Пета Мілетича «Miletich Fighting Systems», але в 2007 році заснував власну спортивну команду, яку очолює досі — «Hughes Intensive Training». Основною метою цієї організації є підготовка бійців змішаного стилю із спеціалізацією у вільній боротьбі.
Метт Г'юз був головним тренером на бійцівському реаліті-шоу «Абсолютний боєць» в другому і шостому сезонах. Бійці Г'юза перемагали обидва рази.
Особисте життя
Метт, його дружина Одра, їх син Джой та донька Анна Грейс проживають в рідному місті Гіллсборо, штат Іллінойс.
У Метта є старша сестра Бет і брат-близнюк Марк, молодший за Метта на п'ять хвилин. Марк Г'юз також є професійним бійцем змішаного стилю.[7]
Статистика в змішаних бойових мистецтвах
Результат | Противник | Спосіб | Раунд | Час | Дата | Місце | Подія | Примітки |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Поразка | ![]() |
Нокаут (удари кулаками) | 1 | 4:59 | 24 вересня 2011 | ![]() |
«UFC 135» | |
Поразка | ![]() |
Нокаут (удари кулаками) | 1 | 0:21 | 20 листопада 2010 | ![]() |
«UFC 123» | |
Перемога | ![]() |
Технічне підкорення (удушення руками) | 1 | 3:15 | 7 серпня 2010 | ![]() |
«UFC 117» | Виграв премію «Підкорення вечора». |
Перемога | ![]() |
Технічний нокаут (удари кулаками) | 3 | 4:40 | 10 квітня 2010 | ![]() |
«UFC 112» | |
Перемога | ![]() |
Рішення суддів (одностайне) | 3 | 5:00 | 23 травня 2009 | ![]() |
«UFC 98» | Виграв премію «Бій вечора». |
Поразка | ![]() |
Технічний нокаут (удари коліньми) | 2 | 1:02 | 7 червня 2008 | ![]() |
«UFC 85» | Домовлена вага: 80 кг. |
Поразка | ![]() |
Підкорення (больовий прийом на руку) | 2 | 4:54 | 29 грудня 2007 | ![]() |
«UFC 79» | Бій за титул тимчасового чемпіона в напівсередній ваговій категорії. |
Перемога | ![]() |
Рішення суддів (одностайне) | 3 | 5:00 | 3 березня 2007 | ![]() |
«UFC 68» | |
Поразка | ![]() |
Технічний нокаут (удари ногами і руками) | 2 | 1:25 | 18 листопада 2006 | ![]() |
«UFC 65» | Втратив титул чемпіона в напівсередній ваговій категорії. |
Перемога | ![]() |
Технічний нокаут (удари кулаками) | 3 | 3:53 | 23 вересня 2006 | ![]() |
«UFC 63» | Захистив титул чемпіона в напівсередній ваговій категорії. |
Перемога | ![]() |
Технічний нокаут (удари кулаками) | 1 | 4:39 | 27 травня 2006 | ![]() |
«UFC 60» | Домовлена вага: 80 кг. |
Перемога | ![]() |
Підкорення (больовий прийом на руку) | 1 | 3:26 | 19 листопада 2005 | ![]() |
«UFC 56» | Виграв премію «Підкорення вечора». Бій класифікували як рейтинговий: Ріґґс замінив травмованого претендента на титул Каро Парісяна і не встиг зкинути вагу. |
Перемога | ![]() |
Підкорення (удушення руками) | 1 | 4:05 | 16 квітня 2005 | ![]() |
«UFC 52» | Захистив титул чемпіона в напівсередній ваговій категорії. |
Перемога | ![]() |
Підкорення (больовий прийом на руку) | 1 | 4:59 | 22 жовтня 2004 | ![]() |
«UFC 50» | Виграв титул чемпіона в напівсередній ваговій категорії. Виграв премію «Підкорення вечора». |
Перемога | ![]() |
Рішення суддів (одностайне) | 3 | 5:00 | 19 червня 2004 | ![]() |
«UFC 48» | |
Поразка | ![]() |
Підкорення (удушення руками) | 1 | 4:39 | 31 січня 2004 | ![]() |
«UFC 46» | Втратив титул чемпіона в напівсередній ваговій категорії. |
Перемога | ![]() |
Підкорення (удушення руками) | 1 | 3:54 | 21 листопада 2003 | ![]() |
«UFC 45» | Захистив титул чемпіона в напівсередній ваговій категорії. Виграв премію «Підкорення вечора». |
Перемога | ![]() |
Рішення суддів (одностайне) | 5 | 5:00 | 25 квітня 2003 | ![]() |
«UFC 42» | Захистив титул чемпіона в напівсередній ваговій категорії. |
Перемога | ![]() |
Технічний нокаут (розсічення) | 1 | 5:00 | 22 листопада 2002 | ![]() |
«UFC 40» | Захистив титул чемпіона в напівсередній ваговій категорії. |
Перемога | ![]() |
Технічний нокаут (удари руками) | 4 | 3:27 | 13 липня 2002 | ![]() |
«UFC 38» | Захистив титул чемпіона в напівсередній ваговій категорії. |
Перемога | ![]() |
Технічний нокаут (удари руками) | 4 | 3:01 | 22 березня 2002 | ![]() |
«UFC 36» | Захистив титул чемпіона в напівсередній ваговій категорії. |
Перемога | ![]() |
Нокаут (кидок) | 2 | 1:27 | 2 листопада 2001 | ![]() |
«UFC 34» | Виграв титул чемпіона в напівсередній ваговій категорії. |
Перемога | ![]() |
Технічний нокаут (удари кулаками) | 2 | 3:18 | 8 вересня 2001 | ![]() |
«Extreme Challenge 43» | |
Перемога | ![]() |
Рішення суддів (переважне) | 3 | 5:00 | 11 серпня 2001 | ![]() |
«Rings: 10th Anniversary» | |
Перемога | ![]() |
Підкорення (удушення руками) | 3 | 2:31 | 13 липня 2001 | ![]() |
«Extreme Challenge 41» | |
Перемога | ![]() |
Нокаут (удар кулаком) | 1 | 3:24 | 16 червня 2001 | ![]() |
«Extreme Challenge 40» | |
Перемога | ![]() |
Підкорення (удари кулаками) | 1 | 11 травня 2001 | ![]() |
«Gladiators 14» | ||
Перемога | ![]() |
Підкорення (удари кулаками) | 1 | 3:01 | 31 березня 2001 | ![]() |
«Freestyle Combat Challenge 4» | |
Перемога | ![]() |
Підкорення (больовий прийом на руку) | 1 | 3:27 | 17 березня 2001 | ![]() |
«Rings USA: Battle of Champions» | |
Поразка | ![]() |
Нокаут (удар коліном) | 1 | 4:45 | 8 лютого 2001 | ![]() |
«Shidokan Jitsu: Warriors War 1» | |
Поразка | ![]() |
Підкорення (больовий прийом на руку) | 1 | 0:21 | 16 грудня 2000 | ![]() |
«UFC 29» | |
Перемога | ![]() |
Підкорення (больовий прийом на руку) | 1 | 6:29 | 12 листопада 2000 | ![]() |
«Rings Australia: Free Fight Battle» | |
Перемога | ![]() |
Підкорення (удушення руками) | 1 | 1:40 | 30 вересня 2000 | ![]() |
«Rings USA: Rising Stars Final» | |
Перемога | ![]() |
Рішення суддів (одностайне) | 2 | 5:00 | 23 серпня 2000 | ![]() |
«Rings: Millennium Combine 3» | |
Перемога | ![]() |
Підкорення (больовий прийом на руку) | 1 | 2:45 | 29 червня 2000 | ![]() |
«Extreme Challenge 35» | |
Перемога | ![]() |
Технічний нокаут (розсічення) | 1 | 4:34 | 9 червня 2000 | ![]() |
«UFC 26» | |
Перемога | ![]() |
Підкорення (удушення руками) | 1 | 2:52 | 21 травня 2000 | ![]() |
«Extreme Challenge 32» | |
Перемога | ![]() |
Рішення суддів (одностайне) | 3 | 5:00 | 13 травня 2000 | ![]() |
«WEF 9» | |
Перемога | ![]() |
Підкорення (больовий прийом на руку) | 2 | 3:24 | 15 квітня 2000 | ![]() |
«SuperBrawl 17» | |
Перемога | ![]() |
Технічний нокаут (розсічення) | 1 | 6:00 | 15 січня 2000 | ![]() |
«WEF 8» | |
Перемога | ![]() |
Технічний нокаут (кидок) | 1 | 20 листопада 1999 | ![]() |
«Jeet Kune Do Challenge 4» | ||
Перемога | ![]() |
Підкорення (удушення руками) | 2 | 1:35 | 13 листопада 1999 | ![]() |
«Extreme Challenge 29» Турнір вісьмох (фінал) |
Виграв турнір. |
Перемога | ![]() |
Підкорення (травма) | 1 | 0:48 | 13 листопада 1999 | ![]() |
«Extreme Challenge 29» Турнір вісьмох (півфінал) | |
Перемога | ![]() |
Підкорення (удари кулаками) | 2 | 0:25 | 13 листопада 1999 | ![]() |
«Extreme Challenge 29» Турнір вісьмох (чвертьфінал) | |
Перемога | ![]() |
Рішення суддів (одностайне) | 3 | 5:00 | 24 вересня 1999 | ![]() |
«UFC 22» | |
Перемога | ![]() |
Рішення суддів (одностайне) | 3 | 5:00 | 29 травня 1999 | ![]() |
«Shooto — 10th Anniversary Event» | |
Перемога | ![]() |
Технічний нокаут (кидок) | 3 | 5:00 | 24 квітня 1999 | ![]() |
«Jeet Kune Do Challenge 3» | |
Перемога | ![]() |
Технічний нокаут | 1 | 2:30 | 2 квітня 1999 | ![]() |
«Extreme Challenge 23» | |
Перемога | ![]() |
Технічний нокаут (рішення кутового) | 2 | 5:00 | 11 грудня 1998 | ![]() |
«Extreme Shootfighting 23» | |
Поразка | ![]() |
Технічне підкорення (удушення руками) | 1 | 0:18 | 17 жовтня 1998 | ![]() |
«Extreme Challenge 21» Турнір вісьмох (фінал) | |
Перемога | ![]() |
Рішення суддів (одностайне) | 1 | 15:00 | 17 жовтня 1998 | ![]() |
«Extreme Challenge 21» Турнір вісьмох (півфінал) | |
Перемога | ![]() |
Технічний нокаут | 1 | 1:39 | 17 жовтня 1998 | ![]() |
«Extreme Challenge 21» Турнір вісьмох (чвертьфінал) | |
Перемога | ![]() |
Підкорення (удари кулаками) | 1 | 25 квітня 1998 | ![]() |
«Jeet Kune Do Challenge 2» | ||
Перемога | ![]() |
Підкорення (кидок) | 1 | 0:15 | 1 січня 1998 | ![]() |
«Jeet Kune Do Challenge 1» |
Примітки
- ↑ а б Damon Martin. Matt Hughes inducted into UFC Hall of Fame. mmaweekly.com (англ.). Архів оригіналу за 1 червня 2010. Процитовано 1 червня 2010.
- ↑ а б Matt Hughes. ufc.com (англ.). Архів оригіналу за 16 серпня 2009. Процитовано 1 листопада 2009.
- ↑ Matthew Boone (25 червня 2006). UFC 60 Fighter Purses & Other Business Info Now Online. mmanews.com (англ.). Архів оригіналу за 17 січня 2010. Процитовано 1 листопада 2009.
- ↑ Matt Hughes new book ‘Made in America: The Most Dominant Champion in UFC History’ set for 2008 release. mmamania.com (англ.). 7 грудня 2007. Архів оригіналу за 8 січня 2009. Процитовано 1 листопада 2009.
- ↑ Matt Hughes signs new multi-fight contract with UFC, still uncertain of next bout. mmajunkie.com (англ.). 3 вересня 2009. Архів оригіналу за 19 липня 2012. Процитовано 19 липня 2012.
- ↑ Michael David Smith (20 листопада 2010). B.J. Penn KOs Matt Hughes at UFC 123. mmafighting.com (англ.). Архів оригіналу за 22 листопада 2010. Процитовано 21 листопада 2010.
- ↑ Марк Г'юз (боєць)[en]
Посилання
- Офіційний сайт Метта Г'юза (англ.)
- Інформація про Метта Г'юза на офіційному сайті UFC (англ.)
- Статистика Метта Г'юза на сайті Sherdog (англ.)
|