Монгольські мови
Монгольські мови — сім'я всередині алтайської макросім'ї, що включає в себе кілька достатньо близьких мов Монголії, Китаю, Росії й Афганістану. Згідно з даними лексикостатистики розпалася близько V століття.
[1] Монгольська мова — офіційна мова Монголії. Поширена також у Внутрішній Монголії (Китай). Кількість мовців становить 5 млн. Писемність — із XVII ст. (старомонгольське письмо). У 1941 р. введено писемність на основі кирилиці.
Бурятська мова — поширена в Бурятії (Росія), на півночі Монголії та на північному заході Китаю. Загальна кількість мовців 370 тис. В 1939 перейшли на кирилицю.
Калмицька мова — локалізована в Калмикії (Росія) і в прилеглих територіях. Розмовляють нею 200 тис. осіб. До 1648 використовувалось монгольське письмо, у 1925 введено кирилицю, у 1931 — латиницю, а в 1939 — знову кирилицю.
Носії — монгольські народи, об'єднанні за культурною спільністю та мовною приналежністю. Крім того, класична монгольська служила мовою писемності тувинців до 1940 року.
Характерною рисою монгольських мов є значна кількість тюркських запозичень, що, через вплив монгольської мови на тюркські в історичний час, значно ускладнює проблему вивчення мовних зв'язків. До сьогодні в Монголії та Китаї існує ряд етнічних груп тюрко-монгольських білінгвів (хотони, жовті уйгури). Ймовірно, раніше такий білінгвізм був більш розповсюдженим.
Див. також
Посилання
- linguapedia [Архівовано 22 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття про Монголію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Попередній перегляд приміток
- ↑ Кочерган, М. П. (2000). Вступ до мовознавства (Українська). Видавничий центр "Академія". с. 91.