Мінамото-но Йосіцуне

Мінамото-но Йосіцуне
яп. 源義経
Ім'я при народженні	яп. 牛若丸
Народився	1159  Хейан-кьо
Помер	15 червня 1189  Takadachi Gikeidōd, Сьоґунат Камакура ·колота рана
Поховання	Hanganmorid  і Shirahata Shrined
Країна	Японія
Діяльність	самурай, буші, військовослужбовець
Знання мов	японська[1][2]
Учасник	Війна Мінамото і Тайра , Battle of Kawajirid  і Battle of Koromo Riverd
Magnum opus	Letter from Koshigoed
Посада	Kebiishid  і Saemonnojōd
Військове звання	шьоґун
Рід	Kawachi Genjid
Батько	Мінамото но Йосітомо
Мати	Tokiwa Gozend
Родичі	Ichijō Naganarid
Брати, сестри	Bōmon Himed , Ichijō Yoshinarid , Minamoto no Mareyoshid , Ano Zenjōd , Мінамото но Йорітомо , Minamoto no Noriyorid , Minamoto no Tomonagad , Minamoto no Yoshihirad , Minamoto no Yoshikadod  і Gien[d]
У шлюбі з	Sato Gozend , Shizuka Gozend  і Q109336463?
Діти	Minamoto no Yoshitsunes dotterd  і Nakamura Tomosadad
Автограф
Медіафайли у Вікісховищі

Мінамо́то-но Йосіцу́не (яп. 【源義経】 みなもとのよしつね; 1159 — 1189) — японський військовик, самурайський полководець, національний герой. Дев'ятий син Мінамото-но Йосітомо. Молодший звідний брат шьоґуна Мінамото но Йорітомо. Також — Мінамото Йосіцуне, пан-сотник.

Після смути Хейдзі 1159 помилуваний Тайрою-но Кійоморі завдяки своїй матері-красуні Токіва, що стала наложницею диктатора. З досягненням юнацького віку силою був відправлений у пристоличний монастир Курамадера. За легендами, навчався там бойовим мистецтвам і стратегії від духів тенґу. Згодом втік під протекцію Фудзівари но Хідехіри, голови муцівських Фудзівара, володарів Північної Японії.

У 1180 прибув до Камакури, до свого брата Мінамото но Йорітомо, який піднявся на боротьбу з диктаторами роду Тайра.

У 1183 очолив один з корпусів братових військ і вирушив на захід.

У 1184 розбив опозиційні сили Кісо-но Йосінаки і завоював Кіото. Згодом у битвах при Ітінотані, при Яшімі і при Данноура знищив рід Тайра і здобув велику популярність серед самураїв.

У 1185 без дозволу брата прийняв від екс-Імператора Ґо-Шіракава посаду сотника — голови кіотської поліції (検非違使尉, кібіїші-но-джьо). Це спричинило розрив стосунків з Йорітомо. За підтримки Ґо-Сіракави проголосив каральний похід проти брата, але не знайшов підтримки серед провінційних володарів, яких контролював Йорітомо.

Під час виправи на захід в пошуках підкріплень був проголошений «ворогом трону». Втративши військо та залишивши вагітну кохану, втік на північ до Фуджівари-но Хідехіри. Однак після смерті останнього, черговий голова муцівських Фуджівара, Фуджівара-но Ясухіра атакував його резиденцію. В нерівному бою загубив усіх своїх васалів і вчинив самогубство у будинку Коромоґава.

За деякими середньовічними легендами, разом із своїм підопічним Мусасі Бенкеєм врятувався втечею на Хоккайдо або Монголії, де став Чингіз ханом.

Трагічне життя Мінамото-но Йосіцуне послугувало темою багатьох японських літературних творів, картин і фільмів. Починаючи з середини 13 століття він вважається одним з найпопулярніших персонажів японської історії. Йосіцуне є еталоном більшості японських національних героїв, таких як Ода Нобунаґа чи Сакамото Рьома, які попри свої таланти і успіхи трагічно закінчили життя, так і не реалізувавши своїх планів.

• Дитяче: Ушівака 【牛若丸】 «Бичок»
• Чернече: Шянао 【遮那王】
• Звичайне тимчасове: Куро 【九郎】 «Дев'ятий син»
• Власне офіційне: Йосіцуне 【義経】
• Прізвисько: Пан-сотник 【判官】

• Бенкей

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мінамото-но Йосіцуне

• Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997.