Нагольна (притока Міусу)
| Нагольна | |
|---|---|
| 48°02′11″ пн. ш. 39°35′31″ сх. д. / 48.036294° пн. ш. 39.591891° сх. д. | |
| Витік | с. Довжанське |
| • координати | 48°02′11″ пн. ш. 39°35′31″ сх. д. / 48.036294° пн. ш. 39.591891° сх. д. |
| Гирло | Міус, с. Дмитрівка |
| • координати | 47°56′08″ пн. ш. 38°56′41″ сх. д. / 47.935623° пн. ш. 38.94486° сх. д. |
| Країни: |  Україна  |
| Прирічкові країни: | Україна Луганська область Донецька область |
| Регіон | Луганська область Донецька область |
| Довжина | 70 км |
| Площа басейну: | 978 км² |
| Притоки: | Нагольчик і Юськіна |
 | |
Наго́льна — річка в Україні, ліва притока річки Міус. Басейн Азовського моря. Довжина 70 км. Площа водозбірного басейну 978 км². Похил 2,1 м/км. Долина трапецієподібна, завширшки 2 км. Заплава двостороння, шириною 100–200 м. Річище помірно звивисте. Використовується комплексно на зрошення, рибництво, водопостачання. Здійснюється залуження та заліснення берегів.
Бере початок біля селища Довжанського. Тече територією Свердловського, Антрацитівського районів Луганської області (60 км) та Шахтарського Донецької області. Споруджено водосховище.
Література
- (рос.) Ресурсы поверхностных вод СССР: Гидрологическая изученность. Том 6. Украина и Молдавия. Выпуск 3. Крым и Приазовье / Под ред. Б. М. Штейнгольца. — Л.: Гидрометеоиздат, 1964. — 128 с.
- Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 382 (Нагольна № 2)
- «Каталог річок України». — К. : Видавництво АН УРСР, 1957. — С. 137. — (№ 2353).
|
Це незавершена стаття про річку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
