Національний центр космічних досліджень Франції

Національний центр космічних досліджень Франції

фр. CENTRE NATIONAL D'ETUDES SPATIALES[1]  CNES
48°51′41″ пн. ш. 2°20′43″ сх. д. / 48.86150775° пн. ш. 2.3451602777778° сх. д. / 48.86150775; 2.3451602777778
Тип	космічне агентство[d] науково-дослідний інститут і організація
Правова форма	établissement public national à caractère industriel ou commercial doté d'un comptable publicd[1]
Галузь	research and development in other physical and natural sciencesd[1] і дослідження
Засновано	19 грудня 1961
Штаб-квартира	Париж
Очільник(и)	Philippe Baptisted[3]
Дочірні компанії	Astroparticle and Cosmology Laboratoryd, Research Institute in Astrophysics and Planetologyd, Géosciences Environnement Touloused, Laboratory of Planetology and Geosciencesd, Laboratoire Sciences de l'Univers au Cerfacsd, Collecte Localisation Satellitesd, Laboratory of Space Studies and Instrumentation in Astrophysicsd, Novespaced, Institut d'Astrophysique Spatialed, Laboratoire atmosphères, milieux, observations spatialesd і GEIPANd
cnes.fr​(фр.) cnes.fr/en​(англ.)
Національний центр космічних досліджень Франції у Вікісховищі

Національний центр космічних досліджень Франції (фр. Centre National d'Études Spatiales, CNES) — державне космічне агентство, головний центр космічних досліджень Франції.

Центр засновано Президентом Шарлем де Голлем у 1961 році. Штаб-квартира розташована в Парижі. Свою діяльність агентство здійснює під безпосереднім керівництвом міністра з питань оборони та наукових досліджень. Агентство діє разом з Космічним центром в Гвіані (експлуатується з 1969 р.), проводячи при цьому запуски й з інших космодромів. В минулому CNES проводило підготовку французьких космонавтів, однак з 2001 року ця функція перейшла до Європейського космічного агентства.

• 1961 — заснування CNES. Відкрито космодром Хаммагір в Алжирі.
• 1962 — презентація ракети-носія Діамант.
• 1962 — перший запуск ракети Бенерік.
• 1963 — у космос запущено котів на ракеті Вероніка.
• 1965 — запущено перший французький супутник.
• 1967 — закриття космодрому Хаммагір.
• 1968 — завершено будівництво космічного центру в Тулузі.
• 1969 — завершено будівництво французького космічного центру в Гвіані.
• 1973 — відкрито Космічний Центр Еврі.

CNES має ряд пунктів управління та контролю:

1. Куру у Французькій Гвіані;
2. Ісу Осагель за 20 кілометрів від Тулузи;
3. острів Кергуелен в Французьких Південних й Антарктичних територіях;
4. Хартебісток, ПАР;
5. Кіруна, Швеція (для програми SPOT).

• «Вихід в космос»;
• цивільне застосування космосу;
• сталий розвиток;
• наукові й технологічні дослідження;
• безпека й оборона.

Франція — третя країна світу за рівнем розвитку космічної галузі. У межах ЄКА CNES вдосконалює сім'ю ракет-носіїв Аріан. Комерційна конкуренція в освоєнні космічного простору є жорсткою, тому запуски мають бути пристосовані до приватних інтересів замовників. Нові версії Аріан-5 можуть виводити на орбіту великі супутники й проводити подвійні запуски, тоді як ракети-носії «VEGA» й «Союз-2», що поступаються їм за розмірами, менш вантажопідйомні.

CNES бере участь у навігаційній програмі «Галілео» пліч-о-пліч із ЄС та ЄКА, а також у географічно ширшій пошуково-рятувальній програмі «Коспас-Сарсат».

22 червня 2024 року Франція спільно з Китаєм запустили у космос супутник SVOM (Space Variable Objects Monitor). Супутник призначений для пошуку гамма-спалахів, світло від яких подолало мільярди світлових років, щоб досягти Землі^[4].

• Список космічних аґенцій

1. CNES - домашня сторінка
2. Дані про НЛО