Нехайки

село Нехайки
Країна	Україна
Область	Черкаська область
Район	Золотоніський район
Тер. громада	Драбівська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA71040070110013655
Облікова картка	gska2.rada.gov.ua
Основні дані
Перша згадка	1629
Населення	1051 чоловік (на 2001 рік)
Площа	4,814 км²
Поштовий індекс	19831
Телефонний код	+380 4738
Географічні дані
Географічні координати	49°59′48″ пн. ш. 31°56′40″ сх. д. / 49.99667° пн. ш. 31.94444° сх. д. / 49.99667; 31.94444
Середня висота над рівнем моря	103 м[1]
Водойми	річка Супій
Відстань до обласного центру	62,2 (фізична) км[2]
Найближча залізнична станція	Кононівка
Відстань до залізничної станції	35 км
Місцева влада
Адреса ради	смт. Драбів
Староста	Вигулярний Єгор Олександрович
Карта
Нехайки
Нехайки
Мапа

Неха́йки— село в Україні,у Золотоніському районі Черкаської області. Входить до складу Драбівської селищної громади. Село розташоване в лівобережній частині заплави річки Супій за 20 км від центру громади — селища Драбів та за 35 км від залізничної станції Кононівка.

Вперше в письмових документах село згадується в 1629 році, коли польські магнати проводили перепис своїх маєтностей. Нанесено воно і на карту Боплана, яка укладалася в 30—40-х роках XVII століття. Серед лісів, у зручному для оборони місці, оселився козак Данило Нехайко. Від першого поселенця походить назва села.

У 1760 в селі була Покровська церква.^[3]

Село є на мапі 1800 року.^[4]

У 1756–1759 роках тут бував Григорій Сковорода, а в 1835 році Євген Гребінка. Після відвідин села він написав оповідання «Вот кому зозуля куковала», де писав «Весьма хорошее село Нехайки, сдесь все такие чистенькие беленькие избы, таким литвинам и во сне не видывать…».

У 1854 році збудовано церкву, на якій встановлено найбільші дзвони в окрузі. Їх дзвін було чути і в Яготині, і в Переяславі, і в Золотоноші. Громада багато уваги приділяла освіті. Відтак на взяті у позику гроші побудовано в 1907 році нову школу.

Під час Голодомору 1932—1933 років, тільки за офіційними даними, від голоду померло 600 мешканців села.^[5]

304 нехайківці билися на фронтах радянсько-німецької війни, з них 131 нагороджено орденами й медалями Союзу РСР, льотчик-винищувач І. Н. Степаненко, який зробив 395 бойових вильотів, брав участь у 112 повітряних боях, двічі удостоєний звання Героя Радянського Союзу. У сільському парку встановлено його бронзовий бюст. На честь загиблих земляків у період війни споруджено обеліск Слави.

Станом на 1972 рік в селі проживало 1 710 людей, тут містилася центральна садиба колгоспу «3ірка», за яким було закріплено 3,6 тисяч га земельних угідь, у тому числі 2,9 тисяч га орної землі. Напрям господарства був зерновобуряковий з розвинутим м'ясо-молочним тваринництвом. На той час в селі працювали середня школа, де навчалося 355 учнів, клуб на 250 місць, бібліотека з книжковим фондом 15 тисяч примірників, дитячі ясла, аптека, філія зв'язку, ощадна каса, три магазини.

В селі діє сільський краєзнавчий музей, створений силами працівників школи, учнів, громадськості села. Велика заслуга в створенні музею належить колишньому директору школи В. Г. Деркачу. Експозиція музею розміщена в 11 залах, у яких розповідається про історію рідного краю від давно минулих часів до сьогодення.

На території села працюють Нехайківський навчально-виховний комплекс, загальноосвітня школа І-III ступенів, дошкільний навчальний заклад, лікарська амбулаторія, Будинок культури.

Населення — 1051 чоловік (на 2001 рік).

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року^[6]:

Видатні люди, уродженці та жителі села, які тут народились, виховувались, жили і працювали:

• Деркач Борис Андрійович (1929—2007) — український літературознавець і критик, лауреат Шевченківської премії. Народився в Нехайках.
• Білінський Григорій Іассонович — священик зі старого українського православного священницького роду Полтавщини. Батько священика Григорія Григоровича Білінського, дядько військового і суспільно-політичного діяча, контр-адмірала Української Республіки Михайла Івановича Білінського.
• Васенко Григорій Демидович — уродженець села з приписних козаків, батрак, гвардієць Російської імперії, революціонер, переконаний більшовик, учасник боротьби з антирадянським повстанським рухом, один з організаторів колгоспу і школи, учасник розкуркулення і колективізації, вчитель, дід українського лікаря і військового генерала Володимира Васильовича Паська;
• Пасько Володимир Васильович — український лікар і генерал, нащадок корінних жителів села, онук жителя села Григорія Демидовича Васенка, неодноразово був у селі під час літнього відпочинку;
• Степаненко Іван Ничипорович — уродженець села, сирота, який втратив обох батьків під час голодомору, український червоний козак-льотчик, воїн РСЧА, учасник німецько-радянської війни, Двічі Герой Радянського Союзу;

• 
  Хрест в с. Нехайки. Пам'яті односельчанам, які померли в часи Голодомору
• 
  Бронзовий бюст Двічі Герою Радянського Союзу льотчику Івану Ничипоровичу Степаненку
• 
  Літак — пам'ятник льотчику Івану Ничипоровичу Степаненку
• 
  Народний історико-краєзнавчий музей

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Черкаська область)

• Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.

Нехайки у сестринських Вікіпроєктах
	Портал «Черкащина»
	Теми у Вікіджерелах?
	Проєкт «Населені пункти України»

• Нехайки на who-is-who.com.ua

Це незавершена стаття про Черкаську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.