Нілус Сергій Олександрович

Сергій Олександрович Нілус
рос. Сергей Александрович Нилус Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився9 вересня 1862(1862-09-09)
Москва, Російська імперія
Помер1 липня 1929(1929-07-01) (66 років)
село Крутець, Володимирська область СРСР СРСР
·інфаркт міокарда Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняВладимирська область Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство Російська імперія, СРСР СРСР
Місце проживанняОптина пустинь
Валдай
Кролевець Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьрелігієзнавство
Відомий завдякияк релігійний письменник, публіцист, громадський діяч
Alma materМДУ (1886) і 3-тя Московська гімназіяd (1882) Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовросійська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладМіністерство внутрішніх справ Російської імперії і Babayevsky Monasteryd Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активностіз 1902
Magnum opusПротоколи сіонських мудреців[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Титулдворянин
Посадаколезький секретар
ПартіяРосійські збори Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіяправославний
У шлюбі зОзерова Олена Олександрівна


Сергій Олександрович Нілус (нар. 28 серпня (9 вересня) 1862 року в Москві — помер 14 січня 1929 року в селі Крутець Александровського округу Івановської промислової області) — російський релігійний письменник і громадський діяч, відомий як православний автор (зокрема книг, присвячених видатним особистостям Дівеєвського монастиря і Оптиної пустині) і публікатор антисемітської фальшивки Протоколи сіонських мудреців. Також відомий його брат Петро Олександрович.

Біографія

Народився Сергій Нілус у Москві в малорелігійній сім'ї дворянина Олександра Петровича Нілуса. Дитинство провів у Москві, приїжджаючи на літо в маєток Золотарево Мценського повіту Орловськой губернії. 1873 року був відданий у 1-у московську прогімназію (згодом — 7-а Московська гімназія), після закінчення котрої [3] 1877 року вступив до 3-ої московської гімназії, яку закінчив 1882 року.

Вступив на юридичний факультет Московського університету. 1886 року Нілус закінчив університет і був визначений кандидатом на судові посади Симбірського окружного суду.

З 1887 року — кандидат на судові посади при прокуророві Еріванського окружного суду, 1888 року призначений помічником мирового судді Сурмалінського відділу Єреванського суду в містечко Баш-Норашен Шаруро-Даралагезського повіту. Того ж року, залишивши службу, Сергій Нілус віддалився у свій маєток в Золотареве, де зайнявся сільським господарством і торгівлею[4].

Через деякий час стався глибокий внутрішній перелом у світогляді Нілуса. Його духовне відродження здійснилося завдяки дивному видінню преподобного Сергія Радонезького біля раки з його мощами в Тройце-Сергієвій Лаврі і зустрічам з Іоаном Кронштадським, який зцілив його від серйозної хвороби горла і повернув до православної віри[5] з Георгієм Косовим[6].

Влітку 1900 року Нілус уперше відвідав Саровський і Дівеєвський монастирі, де познайомився з відомими подвижниками ігуменею Марією (Елизавета Олексіївна Ушакова) і блаженною Пашою Саровською.

1902 року Сергій Олександрович Нілус отримав у Дівеєвському монастирі архів Миколи Олександровича Мотовилова, співбесідника преподобного Серафима Саровського.

1900 року Нілус почав проповідь про близькість пришестя антихриста і Страшного суду. У цей час також відвідав Гефсиманського старця Варнаву, співпрацював з «Московськими відомостями», був автором багатьох статей у цій газеті. У цей же час до Нілуса потрапив рукопис під загальним заголовком «Протоколи зборів сіонських мудреців».

У червні 1901 року Нілус уперше відвідав велику духом старецтва Оптину пустинь. 1903 року у світ вийшла перша книга Нілуса «Велике в малому», що мала вже декілька видань. У 2-е видання книги «Велике в малому» вперше були вставлені «Протоколи сіонських мудреців»[7].

На початку 1905 року Нілус продав Золотарево і поступив на службу; з 1 жовтня 1907 року по 14 травня 1912 року жив в Оптиній пустині (у справах дворянства Міністерства внутрішніх справ помічником діловода у чині губернського секретаря[8], 1906 року він — колезький секретар).

3 лютого 1906 року в Петербурзі С. А. Нілус повінчався з фрейліною государинь імператриць Оленою Олександрівною Озеровою, дочкою посланця в Афінах, а потім у Берні обер-гофмейстера Олександра Петровича Озерова[9].

Нілуси оселилися спочатку в районі Валдай: вересень (?) 1906 — вересень 1907[10] ; потім з 1 жовтня 1907 року до 14 травня 1912 року жили в Оптиній пустині (у «Леонтївській» садибі — двоповерховому будинку, де жив раніше К. Н. Леонтьев [11]).

Результатом розбору скитських рукописів та ознайомлення з духом і побутом життя посельників монастиря стала книга «Святиня під спудом». Щоденник, який тут вів Нілус, друкувався в «Слові Троїцькому», 1916 року під заголовком «На березі Божої річки» вийшов окремою книгою.

1912 року, після інспекції монастиря архієпископом Серафимом і вимушеним від'їздом з нього старця Варсонофія, Нілуси також змушені були повернутися у Валдай, де жили до 1917 року.

Після революції 1917 року Нілуса переслідували радянські власті. З літа 1917 року до квітня 1923 року Нілуси жили в садибі князя Володимира Давидовича Жевахова Ліновіца. Після виселення з садиби Нілуса багато разів заарештовували і тримали по декілька місяців в ув'язненні: у 1923, 1924, 1925, 1927, 1928 роках, проте кожного разу випускали на свободу. 1926 року Нілуси переїхали в Кролевець Чернігівської губернії, 1928 року — в село Крутець, поблизу Александрова.

Помер С. А. Нілус 14 січня 1929 року. Похований у селі Крутець.

2001 року товариство «Православний Петербург» заснувало премію ім. С. А. Нілуса «за літературні праці, у яких виявляється історична правда про минуле Росії». Її першим лауреатом став О. М. Стріжов. [12]

У 2003—2005 роках вийшло повне зібрання творів Нілуса.

Праці

  • «Великое в малом и антихрист как близкая политическая возможность», 1902 (2-е изд. 1905)
  • «Сила Божия и немощь человеческая» (ч. 1-2, Сергиев Посад, 1908)
  • «Святыня под спудом. Тайны православного монашеского духа» (Сергиев Посад, 1911)
  • «На берегу Божьей реки» (Сергиев Посад, 1911, 1916)
  • «Близ грядущий антихрист и царство диавола на земле» (Сергиев Посад, 1911; переизд. 1992)
  • «Близ есть при дверех. О том, чему не желают верить и что так близко» (Сергиев Посад, 1917; 2 изд. — СПБ, 1997)
  • «Протоколы Сионских Мудрецов: Всемирный тайный заговор» (изд. Берлинъ, 1922, с. 125)
  • Нилус С. А. Полное собрание сочинений (комплект из 5 книг)М.изд.Городъ, 2009, стор. 3600 ISBN 5-88060-175-7 тираж 7000

Див. також

Примітки

  1. ↑ The Protocols of the Elders of Zion - Red Press - The University of Chicago Library
  2. ↑ Protocols of the Elders of Zion
  3. ↑ Половинкин С. Сергей Александрович Нилус. Жизнеописание. С.1. Архів оригіналу за 3 квітня 2014. Процитовано 20 липня 2013.
  4. ↑ Половинкин С. Сергей Александрович Нилус. Жизнеописание. С.2. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 20 липня 2013.
  5. ↑ Краткая биография С. Нилуса
  6. ↑ Половинкин С. Сергей Александрович Нилус. Жизнеописание. С.4. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 20 липня 2013.
  7. ↑ А. М. дю Шайла відзначав, що Нілус опасався зберігати рукопис у себе і вона знаходилася в Оптіной пустелі — Половинкин С. Сергей Александрович Нилус. Жизнеописание. С.9; А. М. дю Шайла. Воспоминания о С. А. Нилусе и «Сионских протоколах»: (1909—1920). С. 1—7. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Его Петербургский адрес: «Петербург. Лесной. Песочная, 15.» — см. Багдасаров Р. В., Стрижев А. Н. Сергей Нилус в Оптикой пустыни. — С.12
  9. ↑ Н. Д. Жевахов Сергей Александрович Нилус. С.13
  10. ↑ Половинкин С. Сергей Александрович Нилус. Жизнеописание. С.14. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 20 липня 2013.
  11. ↑ см. Поселянин Е. Н. К. Н. Леонтьев в Оптикой пустыни // Памяти Константина Николаевича Леонтьева, 1891 г.: Литературный сборник. СПб., 1911. С.387—388
  12. ↑ Стрижёв Александр Николаевич родился 12 августа 1934 года — см. Биографическая справка

Посилання