Океані́чні жо́лоби (англ.oceanic trench; нім.Tiefseegraben m, Tiefseerinne f) — западини, довгі вузькі зниження дна океанів з глибиною понад 6000 м. Є зоною субдукції, тобто зоною занурювання важчої океанічної тектонічної плити під легшу — материкову.
Ширина їх 10—20 км, довжина 35 тис. км, глибина 5—11 км.
Для океанічних жолобів (за винятком жолоба Кайман) характерні висока сейсмічність і негативні аномалії сили тяжіння Фая, великі магнітні аномалії обох знаків і зниження значення теплового потоку.
Останні дослідження океанічних западин виявили, що у западині накопичується біомаса, яка опускається туди з меншої глибини, і що бактерії на дні особливо активно розкладають сполуки вуглецю. Таким чином глибоководні западини відіграють диспропорційно більшу до своїх масштабів роль у регулюванні обсягів двоокису вуглецю, а отже й клімату[1].