Основний бойовий танк
Ця стаття потребує упорядкування для відповідності стандартам якості Вікіпедії. (липень 2023) |
Основний бойовий танк, ОБТ (англ. main battle tank, MBT) — танк багатоцільового призначення, що суміщає високу вогневу потужність, захист і рухливість. В цьому типі танків поєднується рухливість і пристосованість до масового виробництва середніх танків з високим рівнем захисту і вогневою потужністю важких танків.
Історія розвитку
Цей розділ потребує доповнення. (вересень 2018) |
Після Другої світової війни з накопиченням досвіду і новими конструкторськими розробками різниця між важким танком та середнім почала дуже швидко зменшуватись. Практично в 60-х роках попередній поділ втратив сенс. Відбувається перехід до другого післявоєнного покоління танків, при якому зникає важкий і середній танки замінюються на основний бойовий танк.
Ці танки стають основою збройних сил більшості технічно-розвинутих країн світу.
Існує доволі різноманітний арсенал методів для обґрунтування оперативних вимог до спроможностей бойових танків майбутнього. Серед них, наприклад, оригінальним став проект, започаткований TARDEC (США) щодо ідентифікації критичних вимог до основного бойового танку НАТО (Main Battle Tank, MBT), здатного протистояти загрозам на європейському театрі бойових дій.[1]
Історія за країнами
Україна
Після розпаду СРСР 1991 року на території України залишився один із чотирьох основних виробників радянських танків — Завод імені Малишева, котрий за часів СРСР виготовляв Т-54, Т-64 і Т-80УД, а також Харківське конструкторське бюро машинобудування (ХКБМ), яке ці танки розробило. Брак фінансування та залежність від російських деталей призвели до занепаду виробництва.[2] Після розпаду СРСР Україна успадкувала близько 9000 танків, частину з яких визнали застарілими, після чого продали, утилізували або відправили на зберігання.[3]
За допомогою часткової локалізації виробництва ХЗТМ зміг розробити й поставити до Пакистану з 1997 до 1999 року 320 танків Т-80УД, з яких 175 були виготовленими з нуля.[2] На основі Т-80УД було розроблено вже український танк Т-84, але їх було виготовлено невеликою серією. На основі нього 2009 року створили сучасний основний бойовий танк «Оплот-М», які постачали на експорт до Таїланду в кількості 49 одиниць, але в українському використанні було лише кілька танків.
Основним типом танків Сил оборони України був Т-64БВ. Після початку війни на сході України 2014 року Україна почала модифікувати Т-64, повертати в стрій танки Т-72Б, Т-72АВ та доводити старі Т-72 до рівня Т-72АМТ і Т-80БВ. Також українська промисловість виготовляла серійні модифікації БМ «Булат», Т-64БМ2.[3]
За даними The Military Balance на початок 2022 року Україна мала 858 танків у строю.[3] Під час бойових дій сили оборони захопили сотні кількість російських танків, а також отримали в рамках МТД від союзників сотні як старих радянських танків, так і сучасних західних M1 Abrams, Leopard 2, Challenger 2 тощо.
Бойове застосування
Цей розділ потребує доповнення. (вересень 2018) |
Російсько-українська війна
Основні бойові танки відіграли важливу роль у російсько-українській війні, що розпочалась у 2014 році. Зокрема, в період з 2014 по 2018-й рік до Збройних Сил України на комплектацію додатково сформованих танкових підрозділів, включаючи танкову бригаду Корпусу резерву, було додатково поставлено понад 500 танків. Танкові роти у бригадах Десантно-штурмових військ ЗС України почали формувати у 2015 році (тоді — Високомобільні десантні війська), їх озброєння тривало до 2017 року[4].
З початком повномасштабного Російського вторгнення в Україну, танки почали відігравати важливу роль у наступах та оборонах населених пунктів та міст. На сьогоднішній день 11.01.23 більше 1800(?) танків знищено з кожної сторони[джерело?]. На сьогоднішній день[коли?] Збройні Сили України захопили більше 750 танків ворога (це майже весь танковий кулак України до повномасштабного вторгнення) які становлять ±15 % відсотків від дієздатної танкової армії РФ. Захоплено танки таких моделей як:Т-64БВ,Т-64Б, Т-80 різних модифікацій, Т-90[джерело?].
Від початку повномасштабного російського вторгнення з лютого 2022 року тактика застосування танків російськими загарбниками зазнавала істотних змін. Якщо на початку батальйонні-тактичні групи застосовували бронетанкові роти для прориву української оборони та виходу на оперативну глибину, то після великих втрат застосування танків звелось до трьох основних сценаріїв[5]:
- доповнення артилерії, ведення ураження цілей непрямим наведенням,
- вогнева підтримка піхоти з відстані від 2 км. Тут особливе значення мають кращі оптичні прилади та бронезахист. Повернуті в стрій Т-55 та Т-62 виконують роль, по суті, бойових машин піхоти але з потужнішим озброєнням та захистом.
- вогневі нальоти на позиції Сил Оборони України, особливо під час ротацій.
Російські військові також почали застосовувати спеціальні покриття та вносити зміни у вихлопну систему для зменшення інфрачервоної сигнатури танків, застосовувати їх рано у сутінках, коли температура корпусу мало відрізняється від температури навколишнього середовища, тощо. Деякі з цих заходів виявились ефективними проти ПТРК з інфрачервоним наведенням[5].
Системи динамічного захисту виявились доволі ефективними. А танкові битви (танки проти танків) — вкрай нечастими[5].
Головні тактико-технічні характеристики сучасних основних бойових танків
|
---|
Див. також
Література
- И. В. Цебрюк. Сравнительный анализ плотности компоновки отечественных и зарубежных танков разработки 50-х – 60-х годов ХХ в // Системи озброєння і військова техніка. — 2015. — Вип. 43. — С. 152-154. — ISSN 2518-1580.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Основний бойовий танк |
- Основний бойовий танк. Понятійно - історичні аспекти, досвід застосування, перспективи (рос.)
- Alan K. Russell: Moderne Kampfpanzer. Waffen und Gerät Band 3, Motorbuch Verlag, ISBN 3-613-01792-X.
- Lamontagne, J.G. Pierre (2003). Are the Days of the Main Battle Tank Over?. North York, Ontario: Canadian Forces College. (PDF)
Примітки
- ↑ Слюсар, В.І. (2018). Методологія ідентифікації критичних вимог до ОВТ (PDF). Зб. матеріалів VI міжнародної науково-практичної конференції “Проблеми координації воєнно-технічної та оборонно-промислової політики в Україні. Перспективи розвитку озброєння та військової техніки”. – Київ. с. C. 53 - 56. doi:10.13140/RG.2.2.36335.69281.
- ↑ а б Zaloga, Steven J (2009). T-80 Standard Tank. The Soviet Army's Last Armored Champion. Osprey Publishing. с. 38—39. ISBN 978-1846032448.
- ↑ а б в З якими танками Україна зустріла велику війну. Мілітарний (укр.). Архів оригіналу за 18 квітня 2024. Процитовано 24 травня 2024.
- ↑ До ЗСУ поставлено понад 500 танків з початку російської агресії. Український мілітарний портал. 11 вересня 2018.
- ↑ а б в Jack Watling, Nick Reynolds (19 травня 2023). Armour. Meatgrinder: Russian Tactics in the Second Year of Its Invasion of Ukraine (PDF). RUSI.
|
Це незавершена стаття про бронетехніку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Ця стаття не містить посилань на джерела. (листопад 2017) |