П'єр Варіньон

П'єр Варіньон
фр. Pierre Varignon
Народився1654(1654)
Кан, Франція
Помер23 грудня 1723(1723-12-23)
Париж, Франція
Місце проживанняПариж
КраїнаФранція Франція
Діяльністьматематик, католицький священник, фізик, професор, науковець, викладач університету
Alma materУніверситет Кан Нижня Нормандія
Галузьматематика
ЗакладКоллеж Чотирьох Націй[1][2]
Колеж де Франс[3][4]
Вчене званняпрофесор математики
Науковий ступіньчлен Паризької АН
Науковий керівникНіколя Мальбранш[5]
Відомі учніРене Антуан Реомюр
Аспіранти, докторантиЖак Кассіні[5]
Léonor Carond[5]
ЧленствоЛондонське королівське товариство
Французька академія наук
Прусська академія наук
Відомий завдяки:роботами із статики, розвинув поняття моменту сили і вивів теорему, що отримала його ім'я
Нагороди
CMNS: П'єр Варіньон у Вікісховищі

П'єр Варіньо́н (фр. Pierre Varignon, *1654, Кан — †23 грудня 1723, Париж) — французький математик і механік[6]. Основний внесок Варіньон здійснив у статику (теоретична механіка). Поряд із Лопіталем, Варіньон був одним з перших пропагандистів диференціального числення у Франції.

Біографічні дані

Народився в місті Кан. Вивчав філософію і математику. Варіньон готував себе до релігійної діяльності, але, вивчаючи твори Евкліда і Декарта, захопився математикою і механікою. Праці Варіньона присвячені теоретичній механіці, аналізу нескінченно малих, геометрії, гідромеханіки та фізики. Наприкінці 17 і на початку 18 століття Варіньон керував видавництвом «Журналу вчених» (фр. Journal des savants), в якому поміщали свої роботи щодо обчислення нескінченно малих брати Бернуллі Якоб і Йоганн.

З 1688 року — професор математики в Колежі Мазаріні, з 1704 — в Колеж де Франс.

Наукові здобутки

Головні заслуги Варіньона відносяться до теоретичної механіки, а саме до геометричної статики. У 1687 році Варіньон представив в Паризьку АН працю «Проект нової механіки» (фр. Projet d'une nouvelle mécanique), у якій сформулював правило паралелограма сил, розвинув поняття моменту сил і подав геометричне доведення фундаментальної теореми статики про те, що момент рівнодіючої двох збіжних сил дорівнює сумі моментів складових сил відносно тієї ж точки (теорема Варіньона).

У 1725 році в Парижі було видано трактат Варіньона «Нова механіка або статика» (фр. Nouvelle mécanique, ou Statique), що являє собою систематичний виклад вчення про складання і розкладанні сил, про моменти сил і правила оперування ними. Цей виклад майже без змін зберігся в підручниках зі статики до нашого часу.

Вивчав рівновагу і рух рідини. Дав пояснення закону Торічеллі.

В геометрії Варіньон вивчав різні спеціальні криві, зокрема ввів термін «логарифмічна спіраль»[7]. Написав підручник з елементарної геометрії (фр. Eléments de mathématiques), виданий у 1731 році.

Бібліографія

  • Projet d'une nouvelle mécanique 1687 (або 1689)
  • Nouvelles conjectures sur la pesanteur 1690
  • Nouvelle mécanique, ou Statique 1725[8]
  • Éclaircissements sur l'analyse des infiniment petits et sur le calcul exponentiel des Bernoulli 1725
  • Traité du mouvement et de la mesure des eaux jaillissantes 1725
  • Eléments de mathématiques 1731

Див. також

Примітки

  1. ↑ Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  2. ↑ The Galileo Project
  3. ↑ Список професорів Колеж де Франс
  4. ↑ Бобылёв Д. К. Вариньон, Пьер // Энциклопедический словарь / под ред. К. К. Арсеньев, Ф. Ф. Петрушевский — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1892. — Т. Vа. — С. 522–523.
  5. ↑ а б в Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  6. ↑ TU Freiberg: Pierre Varignon, aus dem Lexikon bedeutender Mathematiker. Архів оригіналу за 18 листопада 2011. Процитовано 21 листопада 2011.
  7. ↑ Spirale logarithmique. (фр.)
  8. ↑ Digitalisierte Werke von Varignon [Архівовано 18 вересня 2011 у Wayback Machine.] — Оцифрований примірник в Страсбурзькому університеті

Література

Посилання