Папава Акакій Амбакович

Папава Акакій Амбакович
груз. აკაკი ამბაკოს ძე პაპავა Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився1890 Редагувати інформацію у Вікіданих
Самтредіа, Кутаїський повітd, Грузино-Імеретинська губернія, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер27 липня 1964(1964-07-27) Редагувати інформацію у Вікіданих
Аргентина Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняЛевільський цвинтарd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія
 Грузинська Демократична Республіка
 СРСР
Аргентина Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменник, журналіст Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materюридичний факультет Московського університетуd Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовіспанська Редагувати інформацію у Вікіданих
УчасникПерша світова війна Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Папава.

Акакій Амбакович Папава (груз. აკაკი ამბაკოს ძე პაპავა, (1890 Редагувати інформацію у Вікіданих, Самтредіа, Кутаїський повітd, Грузино-Імеретинська губернія, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих — 27 липня 1964(1964-07-27) Редагувати інформацію у Вікіданих, Аргентина Редагувати інформацію у Вікіданих) — грузинський письменник, журналіст і громадський діяч.

Біографія

Закінчив Кутаїське реальне училище і вступив на історико-філологічний факультет Юр'ївського університету. Звідти перейшов на юридичний факультет Імператорського Московського університету, який закінчив з відзнакою.

Зробив великий внесок у розвиток грузинського театру. В 1914 році обраний делегатом на перший з'їзд всегрузинських театральних діячів, а загальний з'їзд грузинських письменників призначив Акакі Папаву другим головою Спілки письменників (першим був Коте Макашвілі).

26 травня 1918 року підписав Декларацію незалежності Грузії[1].

У 1922 році Акакі Папава поїхав у Німеччину, жив у Берліні. У 1923 році об'єднався з сім'єю, і разом зі своєю дружиною починає спільну літературну і наукову діяльність.

Під час Другої світової війни багато переїжджає по Європі, а в 1949 році виїхав до Південної Америки, жив в Аргентині. Багато співпрацював в грузинській іммігрантській пресі — «Кавказ», «Доля Картлі», «Вітчизна», «Народна газета», писав драматичні та історичні твори.

У 1956 подружжя опублікували книгу «მარიამ უკანასკნელი დედოფალი საქართველოსი». Написав також збірку поезій «1500-річний Тбілісі».

Особливої уваги заслуговує внесок Папави в пошук і порятунок грузинських реліквій і артефактів, розкиданих за кордоном, серед них вишита золотом і сріблом обкладинка Тбіліського вівтаря Сіону. Через довгий час Резо Табукашвілі повернув її в Грузію і передав у Музей образотворчих мистецтв.

Згідно із заповітом, його рештки перевезені у Францію.

Похований на Левільському кладовищі.

Посилання

Примітки

  1. ↑ Remix of «საქართველოს დამოუკიდებლობის დეკლარაცია» by Liza Buskhrikidze