Перша Курильська протока
Перша Курильська протока | |
Країна | Росія |
---|---|
Адміністративна одиниця | Сєверо-Курильський район |
Перша Курильська протока у Вікісховищі |
50°50′08″ пн. ш. 156°35′05″ сх. д. / 50.835555555556° пн. ш. 156.58472222222° сх. д.
Перша Курильська протока (рос. Первый Курильский пролив, яп. 占守海峡) — протока в Тихому океані, що відокремлює острів Шумшу Курильської гряди від півострова Камчатки (мис Лопатка). Сполучає Охотське море з океаном. Довжина близько 15 км, мінімальна ширина 12 км, глибина у середній частині до 35 м. Названа у середині XVIII століття, коли у практиці російських мореплавців острови Курильської гряди було прийнято позначати порядковими номерами від Першого (сучасний Шумшу) до Дванадцятого (сучасний Кунашир); порядковим номером позначалися і протоки між островами[1].
З 1875 по 1945 рік протокою проходили російсько- і радянсько-японський кордони. Нині протока знаходиться в акваторіях Сахалінської області та Камчатського краю, Російської Федерації між якими протокою проходить адміністративний кордон.
У протоці розташовуються кекур Одинець, риф Східний, риф Лопатка та мілина Курбатовська. На південному узбережжі виділяються миси Курбатова, Понтарьова, Яукич. У північній частині протоки між рифом Лопатка та Камчаткою знаходиться прохід Камчатський. У протоку впадають річки Кошкіна, Озерна, Болотинка. На південному узбережжі багато підводних та надводних каменів. Протока зазвичай вважається небезпечною для плавання[2].
Середня величина припливу на берегах протоки 1,0 м. Берег уривистий. На острові Шумшу на березі протоки розташоване нежитлове селище Курбатове, на Камчатці на березі протоки знаходиться село Семенівка.
Примітки
- ↑ Охотское море. Энциклопедия, 2009, с. 141.
- ↑ Петербургский договор 1875 г. // Кутаков Л. Н. Россия и Япония.— М.: Наука, 1988. nippon-history.ru (рос.). Архів оригіналу за 29 листопада 2021. Процитовано 5 квітня 2020.
Література
- И. С. Зонн, А. Г. Костяной. Первый Курильский пролив // Охотское море. Энциклопедия. — Москва : «Международные отношения»[ru], 2009. — С. 141. — ISBN 978-5-7133-1354-9. (рос.)