Пилипчук Пилип Каленикович
| Пилип Каленикович Пилипчук | |
|---|---|
 | |
 Голова Ради Народних Міністрів | |
| 5 серпня 1921 — 14 січня 1922 | |
| Попередник | Андрій Лівицький |
| Наступник | Андрій Лівицький |
| Народився | 14 листопада 1889 або 1869  Волинська губернія, Російська імперія або Ружин, Сквирський повіт, Київська губернія, Російська імперія |
| Помер | 30 серпня 1940 Холм, Дистрикт Люблін, Генеральна губернія, Третій Райх |
| Похований | Православний цвинтар у Холмі |
| Відомий як | дипломат |
| Країна |  УНР →  II Польська Республіка Російська імперія |
| Національність | українець |
| Alma mater | Санкт-Петербурзький політехнічний інститут[d] |
| Політична партія | Українська Партія Соціалістів-Революціонерів |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Пили́п Кале́никович Пилипчу́к (14 листопада 1889, Ружин Київської губернії — 30 серпня 1940, Холм) — український державний діяч, прем'єр уряду УНР в екзилі (1921—1922) та професор таємної Української Політехніки у Львові, український громадсько-політичний і державний діяч.
Біографія
Народився у Київській губернії (Російська імперія). Здобув інженерну освіту в Санкт-Петербурзі — закінчив Петербурзький політехнічний інститут за спеціальністю інженер комунікацій. На початку XX століття брав активну участь в житті української громади у Петербурзі. Під час Першої світової війни — помічник начальника Київської округи водних шляхів.
В 1917—1918 — доцент теоретичної механіки у Київському політехнічному інституті. Належав до Української партії соціалістів-революціонерів, згодом — Української народно-республіканської партії.
В уряді Центральної Ради В. Винниченка — виконувач обов'язки директора департаменту Генерального секретарства торгу і промисловості. У період Директорії УНР — начальник водних шляхів Дніпра. В грудні 1918 — квітні 1919 — керуючий міністерством шляхів в уряді УНР Володимира Чехівського та Сергія Остапенка. Влітку—восени 1919 очолював дипломатичну місію уряду УНР у Варшаві.
1920 року входив до складу Комісії по виробленню Конституції Української Народної Республіки (створена 30 серпня 1920), яка працювала у Тарнові (Польща).
У 1921—1922 — Пилипчук — голова Ради Народних Міністрів УНР в екзилі.
У 1922—1925 — професор Українського (таємного) політехнічного інституту у Львові. З 1926 року жив у Луцьку, працював на посаді міського архітектора у луцькому магістраті. Був звільнений у 1931 році через звинувачення у службових зловживаннях. Згодом працював як приватний архітектор. Автор більше сотень проектів будинків у Луцьку, в тому числі у стилі функціоналізму.
Був засновником та головою Товариства імені Лесі Українки.
Помер 30 серпня 1940 року у Холмі (тепер Польща), похований на українському кладовищі.
Джерела та література
- Бойко О. Д. Пилипчук Пилип Каленикович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 204. — ISBN 978-966-00-1142-7.
- Довідник з історії України / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — ISBN 966-504-439-7.
- Над Бугом і Нарвою [Архівовано 1 травня 2013 у Wayback Machine.]
- Постаті. Пилип Пилипчук
- Українська дипломатична енциклопедія. — Т. 2. — К. ; Знання України, 2004. — С. 294. — ISBN 966-316-045-4.
 | Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |