Повітряні сили Швеції

Svenska flygvapnet
Повітряні сили Швеції
Емблема Повітряних сил Швеції
На службі1 липня 1926 року
КраїнаШвеція Швеція
НалежністьМіністерство оборони Швеції
ВидВійськово-повітряні сили
ТипЗбройні сили Швеції
Вебсайтforsvarsmakten.se/sv/var-verksamhet/det-har-gor-forsvarsmakten/flygvapnet/ Редагувати інформацію у Вікіданих
Командування
Поточний
командувач		Генерал-майор Андерс Сілвер
Медіафайли на Вікісховищі

Повітряні сили Швеції (швед. Svenska flygvapnet) — вид збройних сил Швеції.

Станом на 2009 р. чисельність особового складу — 3600 чол, з них 900 чол. — військовослужбовці строкової служби[1]. На озброєнні знаходиться 165 бойових і 102 допоміжних літаків, 54 вертольоти.

Історія

DH.98 Mosquito NF.19 нічний винищувач шведських ПС у 1949
P-51D у шведському музеї ПС
Saab 37 Viggen (1972–2005)
Saab 35 Draken (1960–1999)
Saab 29 Tunnan (1950–1976)

Повітряні сили Швеції були утворені 1 липня 1926 року шляхом об'єднання авіаційних підрозділів, що були до того моменту в шведській армії і військово-морських силах. Напередодні і під час Другої світової війни ПС були значно збільшені і до 1945 року мали у своєму розпорядженні приблизно 800 літаків.

Після завершення війни Швеція закупила за кордоном найсучасніші бойові літаки на той момент (P-51 «Мустанг», Де Хевіленд «Вампір»), одночасно розвиваючи власну авіаційну промисловість. Наприкінці 1940-х років на озброєння надійшов винищувач Сааб 29 «Туннан», практично не поступався за характеристиками найкращим літакам того часу — радянському МіГ-15 та американському F-86 «Сейбр».

У 1950-х роках почалося будівництво шосе, що придатні для використання як злітно-посадкові смуги (ідея, запозичена у Німеччини). На 1957 рік ПС Швеції перебували на четвертому місці в світі за кількістю літаків.

За час свого існування шведські ПС брали участь у двох збройних конфліктах. У ході радянсько-фінської війни 1939–1940 рр. У Фінляндії базувалася добровольча ескадрилья, що брала участь у бойових діях проти радянської авіації. З 1961 по 1964 рік шведська ескадрилья перебувала у складі миротворчих сил ООН в Конго (ONUC) та застосовувалася для ударів по об'єктах катанжійських сепаратистів.

13-26 вересня 2013 року ПС Швеції взяли участь в спільних військових навчаннях Arctic Challenge 2013 («Арктичний виклик 2013»).

Бойовий склад

Позначення формування або частини Озброєння та оснащення Місце базування
Скараборгське авіакрило (F 7) швед. Skaraborgs flygflottilj (F 7) Лідчепінг
Блекінгське авіакрило (F 17) швед. Blekinge flygflottilj (F 17) Роннебю
Норрботтенське авіакрило (F 21) швед. Norrbottens flygflottilj (F 21) Gripen база Каллакс,
Лулео
Вертолітне авіакрило швед. Helikopterflottiljen (Hkpflj)
Військово-повітряна академія швед. Luftstridsskolan (LSS)

Всі вертольоти збройних сил Швеції знаходяться в одному вертолітному крилі (Hkpflj), що входить до складу ПС. Крило складається з п'яти ескадрилей (hkpskv):

Техніка та озброєння

Тип Виробництво/Країна Фото Призначення Варіант Кількість[2] Примітки
Бойові літаки
JAS 39 Gripen Швеція Швеція Винищувач-бомбардувальник
Навчально-бойовий 		JAS 39A
JAS 39B
JAS 39C
JAS 39D 		104
14
69
14
Навчальний літак
Saab 105 Швеція Швеція Тренувальний Sk60 80
Транспортні літак
C-130 Hercules США США Транспортний C-130E
C-130H 		7
1
Спеціальні літаки
Saab 340 Швеція Швеція Транспортний, Літак дальнього радіолокаційного стеження TP 100
FSR 890
ASC 890
FSR TP 		3
2
2
2
Gulfstream IV США США Літак РЕБ
VIP транспорт 		S-102B
TP 102A 		2
2
Гелікоптери
AgustaWestland AW109 Італія Італія Багатоцільовий A-109M 20
Aérospatiale AS.332 Super Puma Франція Франція Транспортний
Рятувальний 		HKP 10
HKP 10D 		10
2
Sikorsky UH-60 Black Hawk США США Багатоцільовий HKP 16 2

Розпізнавальні знаки

  • Розпізнавальний знак ПС Швеції
    Розпізнавальний знак ПС Швеції
  • Варіант зменшеної видимості
    Варіант зменшеної видимості

Еволюція розпізнавальних знаків

Розпізнавальний знак Знак на фюзеляж Знак на кіль Коли використовувався
немає 1914 - 1915
1915 - 1927
1927 - 1937
немає 1937 - 1940
немає З 1940 року по теперішній час

Примітки

  1. ↑ «Закордонний військовий огляд», 2009 р., № 2, с. 44
  2. ↑ The International Institute For Strategic Studies IISS. The Military Balance 2010. — Nuffield Press, 2010. — С. 193. — ISBN 9781857435573.

Посилання