Пози Аретіно
![]() | |
Автор | Маркантоніо Раймонді ![]() |
---|---|
Жанр | erotic artd ![]() |
«Пози» Аретіно, «Шістнадцять поз», «Любовні пози» (італ. I Modi, Sedici Modi, лат. De omnibus Veneris Schematibus) — частково втрачена знаменита еротична книга епохи Відродження.
Книга ілюстрована 16 гравюрами з різноманітними позами статевого акту, кожну з яких супроводжує сонет П'єтро Аретіно (італ. Sonetti Lussuriosi, «Хтиві сонети», «Розпусні сонети»). Книга вважалася символом розпусти, але, незважаючи на цензурне переслідування та знищення тиражів, була широко відома в добу Ренесансу і в наступні епохи.
Історія створення
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/9/90/Carracci_Achille_et_Briseis.jpg/220px-Carracci_Achille_et_Briseis.jpg)
Оригінальне видання «Поз» Романо
Згідно з легендою, учень Рафаеля Джуліо Романо посварився з папою Климентом VII через несплату гонорару і, щоб помститися, розписав залу Константина в Апостольському палаці Ватикана порнографічними сценами. Фрески були знищені, проте гравер Маркантоніо Раймонді, інший учень Рафаеля, замалював їх, а потім створив за ними гравюри. Більш приземлена версія говорить, що Джуліо Романо намалював ці фрески на замовлення герцога Мантуанського Фредеріко II для Палаццо дель Те в Мантуї.
1524 року Маркантоніо Раймонді видав ці гравюри, що спричинило його арешт за наказом Папи Римського і знищення всіх відбитків. Автор оригінальних картин Джуліо Романо не був покараний, бо працював у закритих приміщеннях, і його роботи не були доступні широкому загалу. Знаменитий поет П'єтро Аретіно написав до кожної з фресок по сонету.
Вазарі пише:
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/3/3c/Marcantonio_Raimondi_i_modi.jpg/220px-Marcantonio_Raimondi_i_modi.jpg)
Після цього Джуліо Романо доручив Маркантонію вирізати, згідно з його малюнками, на 20 аркушах усі можливі способи та пози, в яких мужчини сплять з жінками, і, що найгірше, П'єтро Аретіно написав для кожного способу непристойний сонет...
Оригінальне видання «Поз» Аретіно
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/6/68/Counterfeit_i_modi.gif/220px-Counterfeit_i_modi.gif)
1527 році вийшло друге видання гравюр, тепер уже зі сонетами Аретіно, після чого їхні сюжети почали називати «Позами Аретіно». Видання стало першим твором, що містив у собі еротичні ілюстрації та тексти. За наказом Папи, тираж був знову знищений. Раймонді дивом уник покарання. Аретіно з ганьбою відлучили від папського двору та вигнали з Риму.
Копії двох перших оригінальних видань не збереглося, за винятком деяких фрагментів, що є у Британському музеї, та двох копій пози № 1. Ще один примірник, виданий, найімовірніше, піратським способом 1550 року у Венеції, містить 15 із 16 малюнків. Піратське видання було знайдене в 1920-х роках.
Хоча до нашого часу оригінал Раймонді не дійшов, проте один повний набір малюнків зберігся, бо і піратська копія 1550 року, і т. зв. «Пози Карраччі» спираються на єдине джерело в композиції та стилістиці.
«Пози» Карраччі та його послідовники
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/c/c5/Paul_Avril_-_Les_Sonnetts_Luxurieux_%281892%29_de_Pietro_Aretino%2C_5.jpg/220px-Paul_Avril_-_Les_Sonnetts_Luxurieux_%281892%29_de_Pietro_Aretino%2C_5.jpg)
Нове видання «Поз» здійснив Агостіно Карраччі (1557–1602).
Найпоширенішим його перевиданням є паризький тираж 1798 року під назвою L`Aretin d`Augustin Carrache ou Receuil de Postures Erotiques, d`apres les Gravures a l`eau-forte par cet Artiste celebre, зроблений завдяки Жаку-Жозефу Коіньї (1761–1809).
Декілька художників створювали малюнки до «Поз» на основі іконографії Карраччі. Серед них Вальдек Жан-Фредерік та Авріль Едуар Анрі.
Зміст
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/0/0b/Aretino_sonnet.jpg/150px-Aretino_sonnet.jpg)
Як припускають, перше видання Раймонді відрізнялось від тих «Поз Аретіно», які дійшли до нащадків у викладі Карраччі. У Карраччі всі малюнки зображують знамениті пари коханців з класичної історії (наприклад, Антонія та Клеопатру), або одружених античних богів (Юпітера та Юнону). Персонажі зображені з впізнаваними атрибутами. Дія відбувається в класичних інтер'єрах, тоді як на збереженій гравюрі Раймонді коханці були звичайними людьми і кохались у звичайних інтер'єрах.
На фронтисписі Карраччі зображена оголена Venus Genetrix, що керує колісницею, запряженою голубами. Фігури несуть явний відбиток стилю епохи — м'язисті торси, малі груди.
Текст
Текст містить 16 сонетів і два віршовані епілоги. Зміст сонетів здебільшого є сороміцьким діалогом між чоловіком і жінкою, які або готуються кохатися, або вже випробовують якусь із поз.
У деяких випадках Аретіно згадує імена жінок:
- № 12 — куртизанка Анжелі Грека
- № 14 — куртизанка Беатріче де Боніс, родом із Флоренції; пізніше переїхала до Риму та мешкала в дорогому кварталі. Серед її клієнтів були Лоренцо Медічі, герцог Урбіно та інші знатні люди.
Малюнки
Список з гравюрами видання кінця XVIII століття.
Мал. | № | Назва | Мужчина | Жінка | Поза | Примітка |
---|---|---|---|---|---|---|
![]() | 0 | - | Венера (Venus Genetrix) | - | Заставка | |
![]() | 1 | «Паріс та Енона» | Паріс, царевич Трої | німфа Енона | Мужчина на колінах зверху над жінкою, що лежить, його ноги охоплюють ногу жінки | |
![]() | 2 | «Анжеліка та Медор» | Медор | Анжеліка | Жінка зверху | Персонажі з «Шаленого Роланда» |
![]() | 3 | «Сатир та німфа» | сатир | німфа | Місіонерська позиція | |
![]() | 4 | «Юлія та атлет» | атлет | Юлія Старша | Жінка сидить на мужчині, обернена до нього спиною | Дочка 1-го римського імператора Августа, була вислана батьком на острів за розпусту. |
![]() | 5 | «Геркулес та Деяніра» | Геракл | Деяніра | Мужчина, підтримує жінку за стегна на руках і на своєму коліні. | |
![]() | 6 | «Марс та Венера» | Арес | Афродита | Лежачи лицем до лиця, жінка зверху. Поза місіонерів навпаки. | |
![]() | 7 | «Культ Приапа» | Бог Пан | Жінка-сатир | Жінка сидить, мужчина стоїть | |
![]() | 8 | «Антоній та Клеопатра» | Марк Антоній | Клеопатра VII | В позиції на боку, лицем до лиця | |
![]() | 9 | «Вакх і Аріадна» | Діоніс | Аріадна | «Стрибок жаби». Жінка з широко розведеними зігнутими ногами в позиції спиною до мужчини, що стоїть. | |
![]() | 10 | «Поліен та Хрісеіда» | Полиен | Хрісеіда | Мужчина на колінах перед жінкою, що лежить на спині. | Поліен — відсутній в міфології герой, пізніша вигадка. |
![]() | 11 | «Сатир з дружиною» | Сатир | Його дружина-сатир | Місіонерська позиція (мужчина стоїть, жінка сидить) | |
![]() | 12 | «Юпітер і Юнона» | Зевс | Гера | Мужчина стоїть, спираючись одним коліном на ліжко, жінка напівлежить перед ним. | |
![]() | 13 | Мессаліна в комірці Ліціски | Клієнт римського борделю | Валерія Мессаліна | Варіація попередньої пози | Дружина імператора Клавдія, відома своєю хтивістю. Щоб задовольнити себе, відвідувала борделі, де віддавалася першому-ліпшому клієнту. |
![]() | 14 | «Ахіл та Брісеіда» | Ахіл | Брісеіда | Мужчина тримає на руках жінку, що охопила його руками та ногами | Одна з популярних поз в еротичних сценах у фільмах. |
![]() | 15 | «Овідій та Коріна» | поет Овідій, автор настанов з кохання | Коріна, його кохана | Місіонерська позиція, зображення позиції № 3 з іншого ракурсу | |
![]() | 16 | «Еней і Дідона» | Еней | Дідона | Пестощі вказівним пальцем | Найбільш прикриті одягом (серед інших гравюр) персонажі в компанії Купідона зі свічкою |
![]() | 17 | «Алківіад і Глікера» | Алківіад | гетера Глікера | Мужчина стоїть перед жінкою, що лежить, і охоплює руками її коліна. Одна нога жінки випростана вгору. | |
![]() | 18 | «Пандора» | Мужчина в короні, напевно Епіметей | Пандора | Лежачи на боку лицем до лиця з переплетеними ногами | Хлопчик із свічкою, можливо, символізує посилання на класичний твір Плінія 'Puer sufflans ignes. Сатир, що намагається приєднатися до любовної гри, відштовхується ногою. Можливий прояв вуаєризму. |
Твори за мотивами
- 2007 року Майкл Найман поклав на музику 8 із цих віршів — 8 Lust Songs. Після їх виконання 2008 року в Cadogan Hall їх зняли з програми через непристойність[1].
- Сучасний роман «16 насолод» Роберта Хелленга. Молода американка, реставратор книг, їде в Італію рятувати пошкодженні потопом твори. В жіночому монастирі, де героїня працює над відновленням бібліотеки, зібраної Лючією де Медічі, одна з монахинь знаходить шокуючу книгу.
Також
Примітки
- ↑ Michael Nyman Festival Controversy. Архів оригіналу за 14 лютого 2012. Процитовано 11 березня 2011.
Посилання
- Pietro Aretino and his Sixteen Postures, 1524 [Архівовано 23 серпня 2011 у Wayback Machine.](англ.)
- Les cuivres secrets [Архівовано 20 липня 2011 у Wayback Machine.](фр.)