Позняк Зенон Станіславович

Зенон Позняк Зянон Пазьняк
2009 рік
Народження:	24 квітня 1944(1944-04-24) (80 років) Суботники[be], Ів'євський район, Гродненська область, Білоруська РСР, СРСР
Національність:	білорус
Країна:	СРСР →  Білорусь
Релігія:	католицизм
Освіта:	Білоруський державний театрально-художній інститут
Ступінь:	кандидат наук з мистецтвознавства
Партія:	БНФ «Відродження» → Консервативно-Християнська Партія - БНФ
Батько:	Stanislau Pazniakd
Автограф:
Нагороди:
Медіафайли у Вікісховищі

Зено́н Станісла́вович Позня́к (біл. Зянон Станіслававіч Пазьняк; нар. 24 квітня 1944(19440424), Суботники^[be], Ів'євський район, Гродненська область, Білоруська РСР, СРСР) — білоруський політик і громадський діяч, один із засновників Білоруського Народного Фронту «Відродження», голова Консервативно-Християнської Партії — БНФ. Онук відомого білоруського діяча у міжвоєнній Польщі Яна Олександровича Позняка.

Зенон Станіславович Позняк народився 24 квітня 1944 року в містечку Суботники^[be] Ів'євського району Гродненської області.

Закінчив Білоруський державний театрально-художній інститут. Працював завідувачем сільського клубу, працівником сцени, фотографом, маляром-оформлювачем, науковим працівником Інституту історії.

У 1990—1995 — депутат Верховної Ради Білорусі. Брав участь у президентських виборах 1994 року, отримав 12,8 % голосів (3 місце). 1996 року емігрував до США.

У січні 2023 року Позняк відвідав Україну. Зокрема, він разом із бійцями полку Калиновського відвідав Бахмут, який тоді був найгарячішою ділянкою фронту^[1].

У березні 2023 року Пазняк заявив, що Вільнюс є білоруським містом і розповів, як його потрібно відокремити від Литви шляхом надання «особливого статусу».^[2][3]

У 106-ту річницю проголошення незалежності Білоруської Народної Республіки вперше Голова Ради БНР Івонка Сурвіла підписала указ про нагородження Зенона Позняка орденом Погоні з нагородженням Хрестом ордена Погоні "за вагомий внесок у справу незалежності Білорусі, національне відродження, захист демократії^[4]. 27 квітня 2024 року йому вручено орден «Погоня» та Командорський хрест ордена Погоні, що є найвищою нагородою Ради БНР^[5].

Зенон Позняк є автором майже сотні наукових, політичних і культурологічних статей, також він видав близько десяти книжок і брошур.

• «Справжнє обличчя [Архівовано 3 квітня 2008 у Wayback Machine.]» (1992)
• «Курапаты [Архівовано 13 квітня 2008 у Wayback Machine.]» (1994, спільно з Євгеном Шмигальовим)
• «Глерея Патрія [Архівовано 7 квітня 2008 у Wayback Machine.]» (2000), книга фото-віршів.
• «Новае Стагодзьдзе [Архівовано 16 травня 2008 у Wayback Machine.]» (2002), збірник політично-освітницьких артыкулаў. ISBN 9955-9337-4-7
• «Розмови з Антоном Шукелойцем [Архівовано 7 квітня 2008 у Wayback Machine.]» (2004), культурна-освітницьке видання, у формі інтерв'ю розповідає про життя і діяльність Антона Шукелойця
• «Білорусько-російська війна [Архівовано 30 травня 2008 у Wayback Machine.]» (2004)
• «Вялікае Княства [Архівовано 13 квітня 2008 у Wayback Machine.]» (2005), поема у трьох частинах
• «Промосковський режим [Архівовано 18 листопада 2007 у Wayback Machine.]» (2005)

Позняк дотримується погляду, притаманному багатьом білоруським діячам, що Велике князівство Литовське, Руське, Жемайтійське та інших було білоруською державою і, відповідно, частина територій сусідніх держав (Росії, Литви, України та Польщі) — це білоруські етнічні землі, зокрема:

	...в середині XVII століття у складі Великого князівства знаходилися всі білоруські етнічні землі: Смоленщина, Двинщина, Сіверщина, Віленщина, Підляшшя. Територія Білоруської Народної Республіки в 1918 році разом із цими землями сягала майже 400 тисяч квадратних кілометрів. Оригінальний текст (біл.) ...ў сярэдзіне XVII стагоддзя у Вялікім Княстве знаходзіліся ўсе беларускія этнічныя землі: і Смаленшчына, і Дзьвіншчына, і Севершчына, і Віленшчына, і Падляшша. Тэрыторыя Беларускай Народнай Рэспублікі ў 1918 г. разам з гэтымі землямі дасягала блізу 400 тысячаў квадратных кілёмэтраў.
— зі статті на сайті Позняка, [6]

1992 року Зенон Позняк висунув ідею створення буферного союзу як міжнародного утворення без військових баз Північноатлантичного альянсу та новоствореної Російської Федерації на кшталт «Балто-Чорноморської осі». Однак, Лукашенко в роки свого управління підписав з Росією договір про співдружність, а 1999 року підписав договір про створення «Союзної держави Росії та Білорусі», що став юридичною і політичною підставою до втрати Білоруссю суверенітету, а, відтак, місцева влада де-факто стала маріонетковою. У колах білоруської опозиції популярна ідея створення союзу за образом Речі Посполитої. Часто вона збігається з прометеїстською конфедерацією «Міжмор'я», включаючи держави Центральної та Східної Європи, однак не поширюється ні на Кавказ, ні на нордичні країни^[7].

У 2023 році Айдер Муждабаєв розкритикував Зянона Пазняка, литвиністів, їхні претензії на історію Литви та столицю Вільнюс і дійшов висновку, що таких литвинів потрібно депортувати з Литви з вовчими квитками, а литовців назвав «нашими друзями».^[8]

Позняк Зенон Станіславович у сестринських Вікіпроєктах
	Файли у Вікісховищі?

• Офіційний сайт
• З.Позняк, Відео-Аудіо сторінка [Архівовано 9 травня 2008 у Wayback Machine.]
• Неофіційна сторінка [Архівовано 8 лютого 2022 у Wayback Machine.]
• Bielarus.net Білоруська Солідарність [Архівовано 18 березня 2022 у Wayback Machine.]
• Консервативна-Християнська Партія — БНФ [Архівовано 20 березня 2022 у Wayback Machine.]
• Мартиролог Білорусі

Це незавершена стаття про особу Білорусі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.