Польська партія соціалістична — лівиця (1906—1918)
![]() | |
Країна | Республіка Польща ![]() |
Дата заснування | 1906 ![]() |
Дата розпуску | 1918 ![]() |
Ідеологія | соціалізм, пацифізм, секуляризм, антикапіталізм, анаціоналізмd, соціал-демократія, пролетарський інтернаціоналізм, Автономізм і Республіканізм ![]() |
Польська партія соціалістична — лівиця (пол. Polska Partia Socjalistyczna – Lewica) — неофіційна назва Польської соціалістичної партії (PPS), яка у 1906 на IX з'їзді PPS у Відні більшістю голосів делегатів виключила членів Бойового відділу, що призвело до поділу і виокремлення ППС — Фракції революційної. Партія використовувала назву «PPS». Члени Революційної фракції називали її «Поміркованою фракцією»[1]. Від 1909, коли Революційна фракція повернулася до первинної назви PPS, почала у пресі літери P.P.S. розміщувати в чорному обведенні для зазначення різниці[2]. За якийсь час її стали називати зазвичай Лівицею ППС.
Її діячі у 1908 відкинули програму негайного відновлення незалежності Польщі, стаючи на шлях робітничої революції в союзі з російськими організаціями, які виступали за повалення царату і побудову демократичної республіки та здобуття Польщею автономії. У грудні 1918, після XII з'їзду, частина членів партії об'єдналася з групою діячів Соціал-демократичної партії (SDKPiL) у Комуністичну робітничу партію Польщі (KPRP).
Її періодичними виданнями були газети «Robotnik» («Робітник») та «Głos Robotniczy» («Робітничий голос»), партії симпатизував також тижневик «Społeczeństwo» («Суспільство»)[3].
Примітки
- ↑ Wasilewski, Leon (1925). Zarys dziejów polskiej Partii Socjalistycznej w związku z historią socjalizmu polskiego w trzech zaborach i na emigracji (польською) . Warszawa: Spółdzielnia Wydawniczo-Księgarska "Nowe Życie". с. 193.
- ↑ Trzciński, Witold (1937). Z minionych dni Polski Podziemnej (польською) . Warszawa: Stowarzyszenie b. więźniów Politycznych. с. 66—81.
- ↑ Społeczeństwo - WIEM, darmowa encyklopedia. portalwiedzy.onet.pl. Архів оригіналу за 27 червня 2006. Процитовано 1 березня 2016.