Полігаліт
| Полігаліт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1]  |
| Абревіатура | Plhl[2] |
| Хімічна формула | K₂Ca₂Mg(SO₄)₄·2H₂O |
| Nickel-Strunz 10 | 7.CC.65[3] |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | триклінна сингонія |
| Колір риси | білий |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | полі-d (давньогрецька мова)[4], солі (давньогрецька мова)[4] |
| Типова місцевість | Ischler Salzbergd[5] |
 Полігаліт у Вікісховищі | |
Полігаліт (англ. polyhalite; нім. Polyhalit m) — мінерал, водний сульфат калію, кальцію і магнію острівної будови.
Назва від полі… і грецьк. «гальс» — сіль (Fr.Stromeyer, 1818). Синоніми: ішеліт, маманіт.
Загальний опис
Хімічна формула: K2Ca2Mg[SO4]4•2H2O.
Містить (%): K2O — 15,62; CaO — 18,6; MgO — 6,69; SO3 — 53,11; H2O — 5,98.
Сингонія триклінна. Пінакоїдальний вид.
Утворює зернисті, волокнисті або листуваті агрегати, волокнисті щільні маси.
Густина 2,78.
Твердість 3,5.
Колір білий до сірого, червоний, жовтий.
Блиск скляний, смолистий. Напівпрозорий.
Гіркий на смак.
Зустрічається у вигляді зерен або прошарків у родовищах солей у Верхній Австрії, Лотарингії (Франція), в Західному Казахстані, США (штат Техас і Нью-Мексико), у Карпатах, а також у продуктах вулканічної діяльності (вулкан Везувій, Італія).
Видобуток
Єдине родовище полігаліту, яке розробляється промисловим способом, походить із шару гірської породи на глибині понад 1000 м під Північним морем біля узбережжя Північного Йоркшира у Великій Британії. Відкладені 260 мільйонів років тому, поклади полігаліту розташовані на 150—170 м нижче калійного пласта. У 2010 році на руднику «Булбі» розпочато перші роботи з видобутку полігаліту; наразі ця копальня є єдиним у світі виробником полігаліту, який компанія Israel Chemicals продає під торговою маркою «Polysulphate» («Полісульфат»). У 2016 році Sirius Minerals оголосила про плани щодо копальні «Вудсміт», нової полігалітової шахти в цьому районі[6]. У березні 2020 року проект перейшла під контроль Anglo American plc.
Див. також
Примітки
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ а б Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3
- ↑ mineralienatlas.de
- ↑ Banks backstop Sirius Minerals for $2.9B UK potash mine. MINING.COM (амер.). 2 вересня 2016. Процитовано 21 серпня 2022.
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Полігаліт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Полігаліт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
