Протокол 1967 року

Протокол щодо статусу біженців

     Держави-учасниці     Приєдналася лише до Конвенції     Приєдналася лише до Протоколу     Не підписанти
ТипБагатостороння угода[en]
Підписано31 січня 1967
МісцеНью-Йорк, США
Чинність4 жовтня 1967
Сторони147 держав
ЗберігаєтьсяСекретаріат ООН (секція договорів)[1]
Статусчинний
Моваанглійська , іспанська, китайська, російська, французька
Дата16 грудня 1966
Засідання21-ша сесія[2]
КодA/RES/2198(XXI) (Документ)
ПредметПротокол щодо статусу біженців
Результат голосування
  • 91 за
  • 0 проти
  • 15 утрималися
  • 16 не голосували
РезультатУхвалена[3]

Протоко́л що́до ста́тусу бі́женців — юридично обов'язкова для держав-учасниць міжнародна угода, якою скасовані часові та географічні обмеження захисту біженців, визначені Конвенцією про статус біженців. Конвенція обмежувалася захистом європейських біженців, які набули статусу до 1 січня 1951 року (після Другої світової війни).

Це основний договір міжнародного права у справах біженців — набрав чинності 4 жовтня 1967 року. До Протоколу входять 146 країн[4].

У той час, як Конвенція про статус біженців 1951 року обмежила статус біженця і визначила його для людей, чиї обставини виникли "внаслідок подій, що відбулися до 1 січня 1951 року", а також надавала державам-учасницям Конвенції можливість тлумачити це як "події, що відбуваються в Європі" або "події, що відбуваються в Європі чи інших місцях", Протокол 1967 року вилучив як часові, так і географічні обмеження. Це було необхідно в історичному контексті існування потоків біженців, спричинених деколонізацією. Проте Протокол дав тим державам, які раніше ратифікували Конвенцію 1951 року, і вирішили використати географічне обмеження, можливість зберегти це обмеження.

Див. також

Посилання

Зовнішні посилання

Попередній перегляд приміток

  1. Definition of key terms used in the UN Treaty Collection (англ.). Збірник договорів ООН. Процитовано 2024-06-31.