Пріхна Дмитро Віталійович

Ф
Дмитро Пріхна
Особисті дані
Повне ім'я Дмитро Віталійович Пріхна
Народження 6 червня 1995(1995-06-06) (29 років)
  с. Станичне, Нововодолазький район, Харківська область, Україна
Зріст 186 см
Вага 78 кг
Громадянство Україна Україна
Позиція захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб Україна «Минай»
Номер 5
Юнацькі клуби
до 2009
2009−2010
2011−2012 		Україна «Металіст» (Харків)
Україна «Геліос» (Харків)
Україна «Схід» (Харків)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2013−2014 Україна «Іллічівець» (Маріуполь) (U-19)
2015 Україна «Авангард» (Каховка) (ЧУСА)
2016 Україна «Нива» (Бережани) (ЧТО)
2017 Україна «Нива» (Тернопіль) (ЧУСА)
2017 Україна «Нива» (Тернопіль) 15 (0)
2018 Україна «Металіст 1925» 11 (2)
2019 Україна «Верес» 9 (0)
2019 Україна «Таврія» (Сімферополь) 17 (1)
2020−2022 Україна «Поділля» (Хмельницький) 43 (5)
2022 Польща «Бронь» (Радом) 19 (4)
2023 Польща «Радуня» (Стенжиця) 14 (0)
2023−2024 Україна «Поділля» (Хмельницький) 22 (1)
2024− Україна «Минай» 1 (1)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 27 липня 2024.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пріхна.

Дмитро Віталійович Пріхна (нар. 6 червня 1995, с. Станичне[1], Харківська область, Україна) — український футболіст, гравець «Миная».

Виступає на позиціях захисника[1][2][3][4][5] та півзахисника[6][7][8], основна позиція — правий захисник[2][9].

Біографія

Вихованець харківського футболу, займався в дитячих школах «Металіста», «Геліоса» та «Сходу». Перший тренер — Юрій Рудинський[4]. Виступав за юнацьку команду маріупольського «Іллічівця», аматорські команди «Авангард» (Каховка) та «Нива» (Бережани).

З 2017 року виступав за тернопільську «Нива», спочатку — у Чемпіонаті України серед аматорів, згодом — у Другій лізі України. Дебютував на професійному рівні 9 липня 2017 року в матчі Кубку України «Металіст 1925» — «Нива» (Тернопіль) (2:2, 3:4 за пенальті). Цей поєдинок Пріхна відіграв повністю (90 хвилин основного та 30 — додаткового часу)[10]. У першій половині сезону 2017/18 в складі «Ниви» зіграв 17 поєдинків, з яких 15 — у чемпіонаті та два — в розіграші Кубка України[6].

24 лютого 2018 року став гравцем «Металіста 1925»[4]. Дебютував за харківський клуб 31 березня того ж року в матчі 23-го туру Другої ліги проти «Інгульця-2» (4:0). Дмитро вийшов на поле зі стартових хвилин та після першого тайму був замінений Юрієм Буличевим[11]. Пріхна відразу став гравцем основного складу «жовто-синіх», зігравши в 10 матчах весняної частини чемпіонату з 11, забив два голи[6] і допоміг харків'янам здобути бронзові медалі першості та вийти до Першої ліги. Але наступного сезону Дмитро втратив місце в основному складі «Металіста 1925», провів лише два матчі (по одному — в Першій лізі та Кубку України[6]) та покинув клуб під час зимової перерви в чемпіонаті[5].

У лютому 2019 року був на перегляді в краматорському «Авангарді»[3].

26 березня 2019 року підписав контракт з рівненським «Вересом»[1], за який у весняній частині Другої ліги 2018/19 виходив на поле в 9 матчах з 10 (здебільшого — на заміну)[6].

15 серпня 2019 року був включений до заявки сімферопольської «Таврії»[7]. З того часу до зимової перерви в чемпіонаті провів без замін усі 17 матчів сімферопольців у Другій лізі України та обидва матчі команди в Кубку України[6]. Відзначився одним голом у чемпіонаті[6]. 5 лютого 2020 року було оголошено про припинення співпраці гравця з «Таврією»[8].

Навесні 2020 року проходив збори в хмельницькому «Поділлі»[12], але через пандемію коронавірусу сезон в Другій лізі так і не поновився. Тому контракт між клубом і гравцем було укладено пізніше, 21 липня 2020 року[12]. В осінній частині сезону 2020/21 виходив у стартовому складі в усіх матчах «Поділля» (11 ігор, 1 гол у чемпіонаті та 1 гра в кубку). Був включений до збірної першого півріччя Другої ліги як правий захисник № 1[9].

12 березня 2022 року став гравцем клубу «Бронь» (Радом)[2], який виступає в четвертому дивізіоні чемпіонату Польщі.

Стиль гри

У хмельницькій команді Дмитро відіграє дуже важливу роль: починав сезон як основний правий оборонець, в ендшпілі осінньої частині чемпіонату закривав центральну зону, де потрібна була ситуативна допомога. Ігрова манера Пріхни — надійна та непоступлива, при цьому, виконуючи роль руйнівника, він активно підключається до атак і подач зі стандартних положень. Окрім голу в матчі з «Рубіконом», Дмитро ще й віддав три гольові передачі, і всі — в особливо важких матчах, де була велика вага голу та його команда здобувала важливі очки[9].

Досягнення

Україна «Металіст 1925»:
Бронзовий призер Другої ліги України: 2017/18
Україна «Поділля»:
Срібний призер Другої ліги України: 2020/21

Примітки

  1. ↑ а б в Офіційно: «Верес» підписав Прихну, Ховбошу та Федака. Footboom.com. Процитовано 22 листопада 2019.
  2. ↑ а б в Dmytro Prikhna — Player profile. transfermarkt.com (англ.). Transfermarkt. Процитовано 17 травня 2022.
  3. ↑ а б Пріхна та Бєліменко на перегляді в «Авангарді». fc-metalist.com. 26 лютого 2019.
  4. ↑ а б в Дмитро Пріхна — гравець ФК «Металіст 1925» — Новини спорту в Харкові. sportevents.kharkiv.ua. Процитовано 22 листопада 2019.
  5. ↑ а б Два гравці покинули Металіст 1925. ua-football.com. 31 січня 2019. Процитовано 22 листопада 2019.
  6. ↑ а б в г д е ж Ukraine — D. Prikhna — Profile with news, career statistics and history. soccerway.com (англ.). Soccerway. Процитовано 22 листопада 2019.
  7. ↑ а б Таврія дозаявила Вадима Гриппу та Дмитра Пріхну. tavriya.com.ua. Офіційний сайт ФК «Таврія» Сімферополь. Процитовано 22 листопада 2019.
  8. ↑ а б Сімферопольську «Таврію» залишили дев'ять футболістів. krymr.com. Крим.Реалії. Процитовано 6 лютого 2020.
  9. ↑ а б в Непробивний, бомбардувальник, дальнобій та інші герої — збірна першого півріччя Другої ліги. sportarena.com. 14 грудня 2020. Процитовано 30 січня 2021.
  10. ↑ Протокол матчу Металіст 1925 Харків — Нива Тернопіль. db.uaf.ua. Інформаційно-статистична база УАФ.
  11. ↑ Протокол матчу Металіст 1925 Харків — Інгулець-2 Петрове. db.uaf.ua. Інформаційно-статистична база УАФ.
  12. ↑ а б В ФК «Поділля» новобранець. fcpodillya.com.ua. Офіційний сайт ФК «Поділля». 21 Липня 2020. Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 1 жовтня 2020.

Посилання