Псевдомалахіт
| Псевдомалахіт | |
|---|---|
  | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Pmlc[2] |
| Хімічна формула | Cu₅(PO₄)₂(OH)₄ |
| Nickel-Strunz 10 | 8.BD.05[3] |
| Dana 8 | 41.4.3.1 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | моноклінна сингонія |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | малахіт[4], псевдо-d[4] |
| Типова місцевість | Райнбрайтбах[5] |
 Псевдомалахіт у Вікісховищі | |
Псевдомалахіт (англ. pseudomalachite; нім. Pseudomalachit m) — мінерал, основний фосфат міді острівної будови.
Загальний опис
- 1. За Є. Лазаренком: Cu5(OH)4[PO4]2.
- 2. За «Fleischer's Glossary» (2004): Cu5[PO4]2(OH).
Склад у %: CuO — 70,8; P2O5 — 21,2; H2O — 8,0.
Сингонія моноклінна. Форми виділення: голчасті, ниркоподібні кристали й радіальново-локнисті агрегати.
Спайність досконала до недосконалої по (100).
Густина 4,1-4,3.
Твердість 5,0-5,5.
Колір темний смарагдово-зелений до голубувато-зеленого.
Риса зелена.
Блиск сильний шовковистий. Крихкий.
Злам раковистий.
Розчиняється в HCl.
Вторинний мінерал зони окиснення мідних родовищ.
Знайдений на Уралі (РФ), в графстві Корнуолл (Англія), в Боголо (Португалія), Гов і Галендорф (Баварія) — ФРН, в Лібетова (Словаччина) та ін.
Від псевдо… і назви мінералу малахіту (J.F.L.Hausmann, 1813).
Синоніми: діаспор мідний, празин, празин-хальцит, реніт, тромболіт, дигідрит, фосфорохальцит.
Див. також
Примітки
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ а б The IMA List of Minerals — Міжнародна мінералогічна асоціація.
- ↑ Hausmann F. Handbuch der Mineralogie — 1 — 1813.
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Псевдомалахіт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Псевдомалахіт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
